Неділя 26 після П’ятидесятниці. Різдвяний піст.
Передсвято Введення у храм Пресвятої Богородиці. Прп. Григорія Декаполита (816). Свт. Прокла, архієп. Константинопольського (446–447). Мч. Дасія (284–305). Мчч. Євстафія, Феспесія та Анатолія (312). Сщмчч. Нірси єп. та Іосифа, учня його, Іоанна, Саверія, Ісакія та Іпатія, єпп. Персидських; мчч. Азата скопця, Сасонія, Фекли, Анни та багатьох інших мужів і жон, що в Персиді постраждали (343). Прп. Діодора Юр’єгорського (1633). Сщмчч. Олексія Аманова, Олександра Сахарова, Володимира Медведюка, Іоанна Заболотного, Олексія Нікатова, Василія Канделяброва, Миколая Зеленова, Іоанна Сарва, Єміліана Панасевича, Миколая Покровського пресвітерів, прмчч. Арсенія (Дмитрієва), Євтихія (Качура) та Іларіона (Писарця), прмц. Іоанникії (Кожевникової) ігумені (1937); прмц. Татіани Фомічової (після 1937).
Євангельські Читання
Утр.: – Лк. 24:1-12 (зач. 112).; Лк. 24:1-12 (зач. 112). На літ.: – Ап.: Еф. 5:8-19 (зач.229); Прп.: Гал. 5:22-6:2 (зач. 213). Єв.: Лк. 12:16-21 (зач. 66); Лк. 6:17-23 (зач. 24 ).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Сказавши притчу про багатого, який збирався тільки їсти, пити і веселитися, і за те був уражений смертю, не доживши до запланованих утіх, Господь підсумував: “Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє”. Тобто такі бувають, або така доля спіткає і тих, і інших. Ті, хто багатіє з богозабуттям, тільки й думають про плотські втіхи. Бажаючі уникнути цієї гіркої долі нехай “збирають не собі, а багатіють тільки в Бога”.
А оскільки багатство від Бога, то, коли воно тече, і присвячуй його Богові, і вийде святе багатство. Усі надлишки розділяй із нужденним: це буде те саме, що дане Богом повертати Богові. Хто бідному дає, Богу дає. Витрачаючи начебто багатство, такий істинно багатіє, багатіючи добрими справами – багатіє заради Бога, на догоду Йому, багатіє Богом, привертаючи Його прихильність, багатіє від Бога, Котрий “вірного в у малому ставить над багатьма” (Мф.25 :21); багатіє в Бога, а не собі, бо не вважає себе власником, а тільки розпорядником і роздавачем, уся турбота якого полягає в тому, щоб задовольнити всіх, хто приходить до нього в потребі, а що-небудь особливо витратити на себе боїться, вважаючи це неправомірним вживанням ввіреного йому надбання.
