| Седмиця 12-а після П’ятидесятниці. Глас 2. |
 Посту немає.
|
Ап. від 70-ти Фадея
(бл. 44). Мц. Васси і чад її, мчч. Феогнія, Агапія і Піста (305-311). 
Прп. Аврамія Смоленського (XIII). Прп. Марфи Дивєєвської (1829).
Прп. Аврамія працелюбного, Печерського (XII-XIII). Прмч. Рафаїла (1941) (Серб.).
Сщмч. Олександра пресвітера (1918). Сщмч. Павла пресвітера (1937). Прмч. Ігнатія (1942).
Явлення Світлописаного образа Пресвятої Богородиці в Руському на Афоні Свято-Пантелеймонівському монастирі (1903).
Євангельські Читання
2 Кор., 180 зач., V, 15-21. Мк., 3 зач., I, 16-22.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Господь навчав у синагозі Капернаумській, і всі дивилися на учення
Його: “бо Він навчав їх як той, хто має владу, а не як книжники”.
Ця влада – не тон наказовий, а сила впливу на душі та серця. Слово Його проходило в середину і зв’язувало совісті людські, вказуючи, що все так і є, як Він говорив.
Таким і завжди є слово, яке перейняте силою Божественною, слово від Духа. Таке воно було і у святих апостолів, і після них у всіх впливових вчителів, які говорили не від науковості, а від того, як дух давав їм повчати.
Це дар Божий, отриманий трудами не над одним дослідженням істини, а більше над сердечним та життєвим її засвоєнням. Де це відбувається, там слово наповнюється переконливістю, тому що переходить від серця до серця; тут і влада слова над душами.
Книжникам, які говорять і пишуть від науковості, не дається така сила, бо вони говорять від голови, а в голові є і свої, власні роздуми. У голові ж немає життя, а тільки його верхівка. Життя – у серці, і тільки те, що виходить з серця, може впливати на наші життя.