| Cедмиця 30 після П’ятидесятниці | Різдвяний піст. |
|
Субота перед Різдвом Христовим. Мц. Іуліанії і з нею 500 мужів та 130 жон, що в Нікомідії постраждали (304). Мч. Фемістоклія (251). Свт. Петра, митр. Київського і всієї Русі, чудотворця (1326). Мц. блгв. кнг. Іуліанії Вяземської (1406). Блж. Прокопія, Христа заради юродивого, В’ятського (1627). Свт. Філарета, митр. Київського (1857). Сщмч. Михаїла Кисельова пресвітера (1918); сщмч. Никити (Прибиткова), єп. Бєльовського (1938); сщмч. Сергія Цвєткова диякона (1938); сщмч. Леонтія Строцюка диякона (1940). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На утрені: – Ін. 10:1-9 (зач. 35 від полу). На літургії: – Апостол: Суботи перед Різдвом Христовим: Гал. 3:8-12 (зач. 205).; Еф. 5:1-8 (зач. 228).; Свт.: Євр. 7:26-8:2 (зач. 318). Євангеліє.: Суботи перед Різдвом Христовим: Лк. 13:18-29 (зач. 72).; Рядове (під зачало): Лк. 16:10-15 (зач. 81).; Свт.: Лк. 6:17-23 (зач. 24). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Намагайтеся увійти крізь вузькі врата” (Лк. 13:24). Вузькі ворота — життя не з власної волі, не за своїми бажаннями, не на догоду собі; широкі ворота — життя за всіма рухами і прагненнями пристрасного серця, без найменшої собі відмови в чому-небудь. Таким чином, ворота в Царство — самообмеження. Стримуй себе в усьому — і це буде те саме, що напруження або натиск у двері, щоб відчинити їх і протіснитися крізь них.
Як і чим себе стримувати? Заповідями Божими, протилежними пристрасним рухам серця. Коли починаєш сердитися на когось, згадай заповідь Господа: “не гнівайтеся… даремно” (Мф. 5:22), і стримай тим серце своє. Коли прийдуть блудні рухи, наведи на думку заборону навіть і дивитися на жінку з пожадливістю, і стримай тим свою хіть. Коли захочеться засудити когось, згадай слово Господнє, що цим ти робиш Суддю Небесного невблаганним щодо себе, і стримай тим свою зарозумілість. Так щодо і до всякого порочного руху. Збери проти кожного з них вислови Божественного Письма і тримай їх у пам’яті. Щойно вийде з серця якесь погане бажання, ти негайно в’яжи його спрямованим проти нього висловом; або наперед обв’яжи всі свої бажання і думки Божественними словами і ходи в них: будеш, ніби у кайданах. Але в цих кайданах — свобода, або вільний шлях у Царство Боже.
Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його.
Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп’янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.
