Неділя 3-тя після П’ятидесятниці. Глас 2-й.
Сщмч. Мефодія, єп. Патарського (312).
Мчч. Інни, Пинни і Римми (I–II). Мчч. Аристоклія пресвітера, Димитріана диякона та Афанасія читця (близько 306). Свт. Левкія спов., єп. Врунтисіопольського (V). Свт. Мини, єп. Полоцького (1116). Блгв. кн. Гліба Володимирського (сина св. Андрія Боголюбського) (1175). Прав. Миколая Кавасили (близько 1397). Перенесення мощей свт. Гурія, архієп. Казанського (1630).
Моденської (Косинської) ікони Божої Матері. Собор Галицьких святих (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці). Святкування у Вологді всім прпп. отцям Вологодським (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці). Собор Новгородських святих (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці). Собор Білоруських святих (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці). Собор Псковських святих (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці). Собор Санкт-Петербурзьких святих (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці). Собор Одеських святих (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці). Собор святих, що в землі Британській та Ірландській просіяли (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Якщо око твоє буде чистим, то все тіло твоє буде світлим; якщо ж око твоє буде поганим, то все тіло твоє буде темним”. Оком називається тут розум, а тілом увесь склад душі. Таким чином, коли розум простий, тоді у душі світло; коли ж розум лукавий, тоді у душі темно.
Що таке розум простий та розум лукавий? Розумом простим є той, який приймає все, як написано у слові Божому, і безсумніву переконаний, що все так і є, як написано: ніякої хитромудрості, ніяких вагань та роздумів немає у ньому. Розумом лукавим є той, який приступає до слова Божого з лукавством. Він не може прямо вірити, але підводить слово Боже під свої мудрування. Від приступає до нього не як учень, а як суддя та критик, щоб спробувати, що то воно говорить, і потім або поглумитися, або зверхньо сказати: “так, це не погано”.
У такого розуму немає твердих положень, тому що слову Божому, очевидно, він не вірить, а свої мудрування завжди нестійкі: нині так, завтра по-іншому. Від того у нього одні коливання, здивування, питання без відповідей: всяка річ у нього має свій певний характер, словом Божим визначений, тому всякій речі у нього своє місце, і він точно знає, як себе у відношенні до чого тримати, ходить, значить, дорогами відкритими, видними, з повною впевненістю, що вони ведуть до справжньої мети.
