| Неділя 6-та після П’ятидесятниці. Глас 5. |
 Посту немає.
|
Мчч. Кирика
та Іуліти (бл. 305). Спомин Хрещення Русі (988). 
Рівноап. вел. кн. Володимира, у Святому Хрещенні Василія (1015). Собор Київських святих.
Апостола Андрія Первозванного (бл. 62). Мч. Авудима (IV). Сщмч. Петра диякона (1938). Прп. Іова Угольського (1985).
Євангельські Читання
Утр. – Єв. 6-е, Лк., 114 зач., XXIV, 36-53. Літ. – Рим., 110 зач., XII, 6-14. Мф., 29 зач., IX, 1-8. Свв. отців (під зачало): Евр., 334 зач., XIII, 7-16. Ин., 56 зач., XVII, 1-13. Равноап.: Гал., 200 зач., I, 11-19. Ин., 35 зач. (от полу́), X, 1-9.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року 
Господь прощає гріхи розслабленому. Радіти би, але лукавий розум вчених книжників говорить: “цей хулить”.
Навіть коли відбулося чудо зцілення розслабленого у підтвердження для нас істини, що “Син Людський має владу на землі прощати гріхи”, і тоді народ прославив Бога, а про книжників нічого не говориться, тому що вони і при цьому плели якісь лукаві питання.
Розум без віри – каверзний, щоразу кує лукаві думки і сплітає осуди на всю віру. Чудесам то не вірить, а вимагає неймовірного чуда. Але коли воно таки відбулося і це зобов’язує до покірності віри, він не соромиться ухилитися, перекручуючи або викривлено тлумачивши чудні дії Божі.
Так же ставиться він і до доказів істини Божої. Всі докази йому демонструють у достатній кількості, але він і їх піддає сумніву.
Якщо розібрати всі його претенії, то побачиш, що все у них одне лицемірство, хоча його мовою це називатиметься розумністю, тому мимоволі приходиш до висновку, що розум і лицемірство – це одне і теж саме.
У питанні віри апостол говорить: “Ми розум Христовий маємо”. Чий же розум у людей поза вірою? Лукавого. Тому й відмінною його рисою стало саме лицемірство.
