Cедмиця 4-та після П’ятидесятниці. Глас 2
Петрів піст.
Мц. Акилини (293). Свт. Трифілія, єп. Левкусії Кіпрської (близько 370). Мц. Антоніни (284–305). Прпп. Анни (826) та сина її Іоанна (IХ). Прпп. Андроника (1395) і Савви (ХV) Московських. Прп. Олександри Дивєєвської (1789). Перенесення чесної глави прмц. Анастасії Римлянині з Волині до Житомира (1903). Сщмч. Олексія Архангельського пресвітера (1918); мц. Пелагії Жидко (1944). Собор новомучеників і сповідників Запорізького краю.
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
На утрені: – Ін. 21:15-25 (зач. 67). На літургії: – Апостол: Рим. 11:25-36 (зач. 107).; Апп.: Діян. 11:19-26,29-30 (зач. 28). Євангеліє.: Мф. 12:1-8 (зач. 44).; Апп.: Лк. 10:16-21 (зач. 51). На цей день переноситься з понеділка, 11 червня. полієлейна служба апп. Варфоломію та Варнаві.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним” (Мф.10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп’ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, – послав Духа Святого на Св. апостолів, які силою Його влаштували на землі святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?
Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму, і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред’явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути врятованим, готуючись разом потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини, – і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом-Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.
“Якби ви знали, що значить: милості хочу, а не жертви, то не засудили б невинних” (Мф.12:7). Отже, щоб позбутися гріха осуду, треба мати милостиве серце. Милостиве серце не тільки не засудить гаданого порушення закону, а й очевидного для всіх. Замість суду воно сповниться жалю і радше буде готове плакати, ніж докоряти.
Дійсно, гріх осуду – плід немилостивого серця, зловтішного, що знаходить насолоду в приниженні ближнього, в очорненні його імені, в нехтуванні його честі. Справа ця – справа людиновбивча і твориться за духом того, хто є людиновбивцею споконвіку. Там буває багато і наклепництва, яке з того ж джерела, бо диявол тому й диявол, що зводить наклепи і всюди поширює наклепництво.
Поспішай збудити в собі жалість щоразу, як прийде злий позив до осуду. З жалісливим же серцем звернися потім із молитвою до Господа, щоб Він усіх нас помилував, не того тільки, кого хотілося засудити, а й нас, і, можливо, більше нас, ніж того, – і замовкне злий поклик.
