Мц. Акилини (293). Свт. Мефодія, патр. Константинопольського (847).

Блгв. кн. Мстислава, у Святому Хрещенні Георгія, Хороброго, Новгородського (1180).

Прп. Мефодія, ігумена Пешноського (1392). Прп. Єлисея Сумського (XV-XVI). Сщмч. Іосифа пресвітера (1918); сщмчч. Олександра, Павла пресвітерів і Миколая диякона (1938). Знайдення мощей сщмч. Володимира, митр. Київського (1992). Собор Дивєєвських святих.

Олешківської (Феодорівської) ікони Божої Матері (1908).

Євангельські Читання

Рим., 87 зач., IV, 13-25. Мф., 23 зач., VII, 21-23.

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

“Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! увійде в Царство Небесне, а тільки той, хто виконує волю Отця Мого Небесного”.

 

Однією молитвою не спастися, але з молитвою треба поєднувати і виконання волі Божої. Молитва за своєю суттю повинна мати прохання про те, щоб Бог сподобив нам не відступати ні в чому від святої волі Його. І навпаки: хто має ревність виконувати в усьому волю Божу, того і молитва сміливіша перед Богом і ближча до Його престолу.

 

Навіть так буває, що де бажання виконувати волю Божу не сприяє молитві, там і сама молитва не буває справжньою, тверезою і сердечною, а тільки зовнішньою, під час якої моральна несправність як туманом закривається багатослівністю.

Тому треба з благочестям поєднати і те, і інше, тільки тоді буде плід”.