Мчч. Фотія і Аникити і багатьох із ними (305-306).
Сщмч. Олександра, єп. Команського (III). Мчч. Памфіла і Капітона (III). Собор Валаамських святих. Собор Кемеровських святих. Собор святих землі Житомирської. Сщмч. Павла пресвітера (1919)
Прмчч. Білогорських: Варлаама, Сергія, Ілії , В’ячеслава, Іоасафа, Іоанна, Антонія, Михея, Віссаріона, Матфея, Євфимія, Варнави, Димитрія, Савви, Гермогена, Аркадія, Евфимія, Маркелла, Іоанна, Іакова, Петра , Іакова, Олександра, Феодора, Петра, Сергія та Олексія (1918). Сщмч. Василія пресвітера. Сщмчч. Леоніда, Іоанна та Миколая пресвітерів (1937).
Євангельські Читання
2 Кор., 180 зач., V, 15-21. Мк., 3 зач., I, 16-22.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
ГОСПОДЬ НАВЧАВ У СИНАГОЗІ КАПЕРНАУМСЬКІЙ, І ВСІ ДИВИЛИСЯ НА УЧЕННЯ
ЙОГО: “БО ВІН НАВЧАВ ЇХ ЯК ТОЙ, ХТО МАЄ ВЛАДУ, А НЕ ЯК КНИЖНИКИ”.
ЦЯ ВЛАДА – НЕ ТОН НАКАЗОВИЙ, А СИЛА ВПЛИВУ НА ДУШІ ТА СЕРЦЯ. СЛОВО ЙОГО ПРОХОДИЛО В СЕРЕДИНУ І ЗВ’ЯЗУВАЛО СОВІСТІ ЛЮДСЬКІ, ВКАЗУЮЧИ, ЩО ВСЕ ТАК І Є, ЯК ВІН ГОВОРИВ.
ТАКИМ І ЗАВЖДИ Є СЛОВО, ЯКЕ ПЕРЕЙНЯТЕ СИЛОЮ БОЖЕСТВЕННОЮ, СЛОВО ВІД ДУХА. ТАКЕ ВОНО БУЛО І У СВЯТИХ АПОСТОЛІВ, І ПІСЛЯ НИХ У ВСІХ ВПЛИВОВИХ ВЧИТЕЛІВ, ЯКІ ГОВОРИЛИ НЕ ВІД НАУКОВОСТІ, А ВІД ТОГО, ЯК ДУХ ДАВАВ ЇМ ПОВЧАТИ.
ЦЕ ДАР БОЖИЙ, ОТРИМАНИЙ ТРУДАМИ НЕ НАД ОДНИМ ДОСЛІДЖЕННЯМ ІСТИНИ, А БІЛЬШЕ НАД СЕРДЕЧНИМ ТА ЖИТТЄВИМ ЇЇ ЗАСВОЄННЯМ. ДЕ ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ, ТАМ СЛОВО НАПОВНЮЄТЬСЯ ПЕРЕКОНЛИВІСТЮ, ТОМУ ЩО ПЕРЕХОДИТЬ ВІД СЕРЦЯ ДО СЕРЦЯ; ТУТ І ВЛАДА СЛОВА НАД ДУШАМИ.
КНИЖНИКАМ, ЯКІ ГОВОРЯТЬ І ПИШУТЬ ВІД НАУКОВОСТІ, НЕ ДАЄТЬСЯ ТАКА СИЛА, БО ВОНИ ГОВОРЯТЬ ВІД ГОЛОВИ, А В ГОЛОВІ Є І СВОЇ, ВЛАСНІ РОЗДУМИ. У ГОЛОВІ Ж НЕМАЄ ЖИТТЯ, А ТІЛЬКИ ЙОГО ВЕРХІВКА. ЖИТТЯ – У СЕРЦІ, І ТІЛЬКИ ТЕ, ЩО ВИХОДИТЬ З СЕРЦЯ, МОЖЕ ВПЛИВАТИ НА НАШІ ЖИТТЯ.