| Cедмиця 8 після П’ятидесятниці. | Посту немає. |
| Сщмч. Афіногена єп. і десяти учнів його (близько 311). Мч. Павла і мцц. Алевтини (Валентини) та Хіонії (308). Мч. Антіоха лікаря (IV). Пам’ять святих отців IV Вселенського Собору (451). Мц. Іулії діви (близько 440 або 613). Прп. Іоанна Святогорця Вишенського (близько 1621–1633). Блж. Матрони Анемнясевської (Бєлякової), спов. (1936); сщмч. Якова (Маскаєва), архієп. Барнаульського, і з ним сщмчч. Петра Гаврилова та Іоанна Можиріна пресвітерів, прмч. Феодора Нікітіна (1937); прмч. Ардаліона (Пономарьова) (1938). Чирської (Псковської) ікони Божої Матері (1420). |
Євангельські Читання
На літ.: – Ап.: Рим. 13:1-10 (зач. 111). Єв.: Мф. 12:30-37 (зач. 47).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Добра людина з доброго скарбу виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить зле” (Мф.12,35, Лк.6,45). Що покладеш у скарбницю, те й отримаєш: покладеш золото – золото і візьмеш; покладеш мідь – мідь і візьмеш. Воно, звісно, і мідне можна видати за золоте, але знавець негайно впізнає підробку. Як же зробити, щоб у скарбниці нашій було одне золото, тобто в серці одне добро?
Серце за природою скарбниця добра; лукаве прийшло потім. Візьми ж скальпель уваги і несаможаління; відокремлюй неприродне і відрізай його. Лукаве одне за одним відходитиме, а добре міцнішатиме і розширюватиметься; залишиться, нарешті, одне добре. Справа вся в тому, як визначити природне і неприродне. Нинішніх природознавців не слухай; вони все навиворіт тлумачать: що природно, то в них неприродно, а що неприродно, то в них природно, – називають лукаве добрим, а добре лукавим. Дивись, що говорить Господь у Євангелії та святі апостоли в писаннях своїх, і за їхніми вказівками визначай природне. Так, зрештою, збереш багато доброго і будеш виносити його з серця. Молись Духу Святому: “Скарбнице добра, поклади скарбом добро і в серце моє”.
