Седмиця 19-а після П’ятидесятниці. Глас 1. |
Посту немає.
|
Ап. Филипа, одного із семи дияконів (I). Прп. Феофана спов, творця канонів, єп. Нікейського (бл. 850). Прп. Льва Оптинського (1841). Собор всіх святих, що в Оптиній пустині просіяли.
Мцц. Зінаїди і Філоніли (I). Прп. Феофана, постника Печерського (XII).
Сщмчч. Філарета й Олександра пресвітерів (1918).
Євангельські Читання
Флп., 238 зач., I, 20-27. Лк., 41 зач., IX, 7-11. Ап.: Діян., 20 зач., VIII, 26-39. Лк., 50 зач., X, 1-21.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Почувши про справи Христа Спасителя, Ірод говорив: “Іоанна я обезголовив; хто же Цей?” – і побажав бачити Його.
Хотів побачити і шукав для того нагоди, але не сталося, тому що шукав не для віри та спасіння, а через пусту цікавість. Допитливість – це лоскотання розуму; не істина дорога їй, а новина й особливо ефектна.
Тому вона не рідно не задовольняється самою істиною, а серед неї шукає чогось-небудь особливого, а вигадавши це особливе, вона на ньому і зупиняється та інших заохочує до того.
Істина тут стає позаду, а спереду стоїть своя вигадка. У наші дні така замашка німецького розуму. Німці сходять з розуму через те, щоб вигадати щось. Усю область істини Божої, як туманом, закрили своїми вигадками.
Візьміть хоч догмати, хоч повчання, хоч історію, хоч слово Боже – все так захаращено вигадками, що до істини Божої і не доберешся. А між тим, вони їх цікавлять, і тих, хто одного з ними настрою.
Істина Божа проста; гордому чи розуму займатися нею? Він краще свою вигадає. Це ефектно, хоч пусто і слабко, як сітка павутинна. Що це так, подивіться нинішні теорії створення світу: вони схожі на марення сонного чи п’яного. А вже якими здаються хорошими винахідники! Скільки витрачається на це сил та терпіння – і все даремно! Діло завершилося просто: “рече, и быша; повеле, и создашася”. Краще цього рішення ніхто не вигадає.