Сщмч. Мокія (близько 295). Рівноапп. Мефодія (885) і Кирила (869), учителів Словенських.
Рівноап. Ростислава, князя Великоморавського (870). Прп. Софронія, затворника Печерського, в Дальніх печерах (ХIII). Свт. Никодима, архієп. Сербського (1325). Сщмч. Іосифа, митр. Астраханського (1671). Сщмч. Михаїла пресвітера (1920). Сщмч. Олександра, архієп. Харківського (1940).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Іудеї розсердились на Господа за викриття та взяли каміння, “щоб кинути у Нього”. Але Господь пройшов “посеред них та пішов далі”. Господу нічого не зробили, а себе загубили, бо наслідком їхнього невір’я був страшний вирок Господа: “ось залишається дім ваш пустим”, і ще: “ідемо звідси”. І перейшов Господь на інше місце та вибрав інші народи для Себе, замість возлюбленого Ізраїля.
Ось і тепер, нікчемні люди через гордий розум, який не може вмістити істини Христової, беруть камені спротиву до Господа та кидають у Нього. Йому-то вони не шкодять, тому що Він все ж Господь і істина Його – непорушна істина, а себе гублять. Господь повз ходить, залишаючи такі лиця їх для пустих мудрувань, які і так кружать їх, як вихор слабкі пилинки. Але коли цілий народ захоплюється мудруванням неправди, то на весь народ чекає така ж доля, як й іудеїв. Розумійте народи і коріться Господу!
