| Седмиця 5-а після Пасхи. Глас 4. |
 Посту немає.
|
Апостола і євангеліста Іоанна
Богослова (98-117). 
Прп. Арсенія Великого (449-450).
Прпп. Пимена посника (XII) та Арсенія трудолюбивого Печерського (XIV).
Мч. Никифора (1942). Межиріцької ікони Божої Матері (ХVІ) (перехідне святкування в четвер 5-ої седмиці після Пасхи).
Євангельські Читання
Утр. – Ін., 67 зач., XXI, 15-25. Літ. – Діян., 35 зач., XIV, 20-27. Ін., 35 зач., IX, 39 – X, 9. Ап.: 1 Ін., 68 зач., I, 1-7. Ін., 61 зач., XIX, 25-27; XXI, 24-25.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“І сказав Іісус: на суд прийшов Я у світ цей, щоб незрячі побачили, а зрячі стали сліпими”. Незрячі – це простий народ, який у простоті серця вірує Господу; а зрячі – це тодішні книжники, вчені, які через гордість розуму і самі не вірували, і народу докоряли.
Розумники наші себе вважають зрячими, і тому що вважають себе такими, цураються віри у Господа, якої міцно тримаються прості серцем та розумом. І виходить, що по істині Господній – сліпі вони, а народ бачить. Вони точно як ті птахи, які бачать вночі, а вдень не бачать. Істина Христова їм темна, а противне цій істині – брехня, їм здається ясною; тут вони у своїй стихії.
Як це не очевидно, а все ж вони готові запитати: “невже і ми сліпі?” Нічого приховувати: сліпі. А оскільки сліпі зі своєї вини, то гріх сліпоти і невідання на вас лежить. Можете бачити, але не хочете, полюбивши обманливу, але чарівну брехню.