| Неділя 5 Великого посту. | Великий піст. |
|
Прп. Марії Єгипетської (522) (перехідне святкування в 5-ту Неділю Великого посту).Собор преподобних і преподобномучеників Звіринецьких (перехідне святкування в 5-ту Неділю Великого посту). Апп. від 70-ти Іродіона, Агава, Асинкрита, Руфа, Флегонта, Єрма і тих, що з ними (I). Мч. Павсилипа (117–138). Свт. Келестина, папи Римського (432). Свт. Нифонта, єп. Новгородського , в Ближніх печерах (1156). Прп. Руфа, затворника Печерського, в Дальніх печерах (ХIV). Сщмч. Сергія Родаковського пресвітера (1933). |
Євангельські Читання
На літ.: – Ап.: Євр. 9:11-14 (зач. 321 від полу).; Прп.: Гал. 3:23-29 (зач. 208). Єв.: Мк. 10:32-45 (зач. 47).; Прп.: Лк. 7:36-50 (зач. 33).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Грішниця, почувши, що Спаситель у домі Симона, прийшла туди з алавастром миру і, ставши при ногах Господа позаду, почала плакати і вмила сльозами своїми ноги Його, потім витерла їх своїм волоссям, поцілувала й помазала миром (Лк. 7, 36-39).
Вона нічого не говорить, а тільки діє і своїми діями показує найніжнішу любов до Господа. Зате і сказано було про неї: “прощаються багато гріхів її за те, що вона полюбила багато” (Лк. 7, 47).
О, коли б і нам менше говорити, а більше діяти, і діями своїми свідчити про любов до Господа! Скажеш: “Коли б Він Сам тут був, так зараз би готовий усе зробити для Нього”. Та Він і є тут, невидимо Своїм обличчям, а видимий у всіх християнах, а найбільше, у нужденних. Невидимого Господа намащуй любовною сердечно-розумною молитвою, а для видимого – роби все можливе для нужденних, і будеш робити для Бога.
Чому так сталося, що Симон-фарисей вшановує Господа і запрошує Його до себе, але одразу ж побачивши, що Він прихильно допускає до Себе і грішницю, спокушається і починає думати: “якби Він був пророком…” (Лк.7:39)? Через те, що заклопотався про частування і за клопотами залишив здорове міркування про порядки Божі. Ці дві царини, життєва і духовна, зовсім не схожі за своїми властивостями і законами. Тим часом, розум наш, чим дуже займеться, за законами того і міркувати починає.
За мирськими порядками з явною грішницею не можна мати спілкування; Симон так і міркує, забувши, що покаяння всіх робить чистими і грішників рівняє з праведниками. Він думає, що грішниці не слід тут бути і що Спаситель, якщо не відганяє її, то тому, мабуть, що не знає, хто вона; від цієї думки негайно народилася й інша: якщо не знає, то який же Він пророк? Словом-то він не сказав цього, а тільки подумав, і зовні ні в ньому, ні в його клопотах, як доброго господаря, не відбулося жодної зміни, але Господь бачив його серце і по серцю його зробив йому напоумлення. Він зауважив йому, що грішникам-то і місце біля Нього, і що грішниця, яка припала до Нього серцем, більше вшанувала Його, ніж він, який вшанував Його тільки частуванням. Зовнішнє [благочестя] вводить людину в неприємне Господу почуття праведності, а внутрішнє завжди тримає її в почуттях своєї негідності перед обличчям всезнаючого Господа.
