| Седмиця м’ясопусна. Глас 2. День пісний. |
 Дозволяється риба.
|
Прп. Вукола
, єп. Смирнського (бл. 100).
Мцц. Дорофеї діви, жінок Христини, Калисти і мч. Феофіла (288-300). Мц. Фавсти діви і мчч. Євиласія і Максима (305-311). Мч. Юліана Ємиського (312). Прпп. Варсонофія Великого й Іоанна Пророка (VI). Свт. Фотія, Патріарха Константинопольського (891). Мцц. дів Марфи, Марії і брата їх, прмч. Ликаріона отрока.
Сщмч. Димитрія пресвітера та мч. Анатолія (1921). Сщмч. Василія пресвітера (1930). Сщмч. Олександра пресвітера (1938).
Євангельські Читання
1 Ін., 73 зач., III, 21 – IV, 6. Мк., 65 зач., XIV, 43 – XV, 1.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Треба допомога – проси. Просив, говориш, не дана. Але як же іншим дається? У Господа немає упередженості, щоб одному дати, а іншому не дати, без всякої причини. Він усім готовий дати. Якщо одному і не дасть, то причина не у Ньому, а у тому, хто просить допомоги.
Між цими причинами можуть бути і такі, які ми і вгадати не можемо. Але є причини видимі, всякому самому видні. На одну з таких – чи не найголовнішу? – вказує Св. Іоанн у відсутності сміливість, а відсутності сміливості виникає з осудження серця або совісті.
“Возлюблені, – говорить, – якщо серце наше не осуджує нам, то ми маємо сміливість перед Богом, і чого не попросимо, отримаємо від Нього, тому що дотримуємося заповідей Його та робимо благоугодне перед Ним”.
До цих слів нічого додати. Усе зрозуміло саме собою. Чи господар стане допомагати невірному слузі або розпусникові? А Господь ніби потурати буде нам, коли ми не хочемо догоджати Йому та заповіді Його творити, коли, можливо, тут то і за молитву беремося тільки тоді, коли настала крайня потреба?!
