| Седмиця 3-тя Великого посту. Глас 6. Великий піст. |
 Монастирський устав: cухоядіння (хліб, овочі, фрукти).
|
Мч. 42-х у Аммореї
Констянтина
, Аєтія, Феофіла, Феодора, Мелісена, Каліста, Васоя та інших з ними (бл. 845). Прп. Іова, в схимі Іісуса, Анзерського (1720).
Прмчч. Конона і сина його Конона (270-275). Знайдення Чесного хреста і цвяхів св. рівноапостольною царицею Єленою у Єрусалимі (326). Прп. Аркадія Кіпрського (IV). Прп. Фридоліна Зекінгенського (V-VI).
Ікон Божої Матері: Ченстоховської (I) “Благодатне Небо” (XIV), “Покроваюча” і Шестоковська (XVIII).
Євангельські Читання
На 6-му часі: Вих. XI, 10 – XII, 2. На веч.: Бут. VII, 11 – VIII, 3. Притч. X, 1-22.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Не бракує гріха в многомовності” (Прит. 10, 19). Уважні до себе християни всі почуття називають вікнами душі, якщо їх відкрити, вийде вся внутрішня теплота. Але найбільш широким отвором, просторими дверимаі, що дуже пропускають це тепло, є язик, якому дається воля говорити скільки і що хоче.
Яку шкоду увазі та внутрішньому устрою наносять усі почуття загалом, таку ж наносить і багатослів’я, бо воно стосується предметів усіх почуттів та змушує душу, не бачачи, бачити, не чуючи, чути, не сприймаючи, відчувати.
Що в середині мріяння, то зовні багатослів’я; але останнє – згубніше, бо воно фактично є більш вразливим. До того ж, поряд з ним зарозумілість, зухвалість та самочинство – це, подібно бурі, руйнівники внутрішнього устрою, які залишають за собою змогу не відчувати та бути засліпленим. Як після цього уникнути гріха при багатослів’ї?
