| Седмиця 2-га після П’ятидесятниці. Глас 8. Петрів піст. |
 |
Апостола Іуди
, брата Господнього (біл. 80). Свт. Іова, патріарха Московського і всієї Русі (1607). Святителя Іоанна (Максимовича) архієпископа Шанхайського та Сан-Франциського, Чудотворця (1966).
Мч. Зосіми (біл. 89-117). Прп. Паїсія Великого (V). Прп. Іоаннасамітника (VI). Прп. Варлаама Пінежського, Важського, Шенкурського (1462). Прп. Паїсія Хілендарського, Болгарського (XVIII) (Болг.).
Євангельські Читання
Рим., 90 зач., V, 17 – VI, 2. Мф., 31 зач., IX, 14-17. Прп. Варлаама: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2. Лк., 24 зач., VI, 17-23.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Запитували Господа: чому учні Його не постяться? Він відповідав: тому що ще не прийшов для них час. Потім своєю мовою показав, що взагалі суворість зовнішнього подвижництва повинна відповідати оновленню внутрішних сил духа. Спочатку розпали дух ревності, а потім налягай на себе і в суворості, бо у такому випадку є у тебе внутрішня нова сила, здатна з користю витримати їх. Якщо ж, не маючи цієї ревності, візьмешся за суворості, захоплюючись або тільки прикладом інших, або показовим подвижництвом, то не на користь це буде.
Трохи ще протримаєшся у цій суворості, а потім ослабнеш та покинеш. І буде тобі ще гірше, аніж було раніше. Суворість без внутрішнього духу – те ж, що латка з ситцевого полотна на старому одязі, або вино нове у старому хутрі. Латка відпаде, і дирка робиться ще більшою, а вино прориває хутро, і саме пропаде і хутро стає негожим. Це, зрештою, не означає, що суворості не годні, а навіюється тільки, що треба починати їх у порядку. Треба зробити, щоб потреба їх йшла зсередини, щоб вони задовольняли серця, а не тіснили тільки ззовні, як гніт.