Передсвято Преображення Господнього
. Мч. Євсігнія
(362).
Сщмчч. Анфіра (236) і Фавія (250), пап Римських. Мч. Понтія Римлянина (біл. 257). Прав. Нони
, матері св. Григорія
Богослова (374). Прп. Іова
Ущельського (1628). Мчч. Кантідія, Кантідіана і Сівела, у Єгипті (IV).
Сщмч. Стефана пресвітера (1918). Мцц. Євдокії, Дарії
, Дарії
і Марії
(1919). Сщмч. Сімона
, єп. Уфимського (1921). Сщмч. Іоанна диякона (1939).
Євангельські Читання
2 Кор., 172 зач., II, 14 – III, 3. Мф., 95 зач., XXIII, 23-28, і за середу (під зачало): 2 Кор., 173 зач., III, 4-11. Мф., 96 зач., XXIII, 29-39.
Святитель Феофан Затворник думки на кожен день року
Скільки милостей явив Господь Ієрусалиму (тобто іудеям)! І вкінці-кінців змушений був сказати: “залишається дім ваш пустим”. Відомо всім, які були від цього наслідки: іудеї до цих пір бездомні.
Чи не буває подібного і з душею? Турбується про неї Господь і всіляко її вразумляє; покорна іде вказаним шляхом, а непокірна залишається у своєму противленню Божому званню. Але Господь не покидає і її, а застосовує всіх засобів, щоб її вразумити. Зростає наполегливість; зростає і Божий вплив. Але всьому міра. Душа доходить до озлоблення і Господь, бачачи, що вже нічого більше зробити з нею не можна, залишає її у руках падіння свого – і гине вона, подібно фараону.
Ось і візьми кожен, кого борють пристрасті, собі звідси урок, що не можна безкарно продовжувати поблажку до кінця. Чи не пора покинути, і не тільки собі відмовляти, а зробити вже рішучий поворот? Адже ніхто не може сказати, коли переступить межу. Можливо, ось-ось і кінець Божому довготерпінню.