| Седмиця 7 після Пасхи. | Посту немає. |
|
Сщмч. Дорофея, єп. Тірського (близько 362).Мчч. Маркіана, Никандра, Іперехія, Аполлона, Леоніда, Арія, Горгія, Селінія, Іринія та Памвона (305–311). Прп. Анувія, пустельника Єгипетського (IV). Прп. Феодора чудотворця (близько VI). Прп. Дорофея, з обителі авви Серида (VI). Перенесення мощей блгв. вел. кн. Iгоря Київського і Чернігівського, чудотворця (1150). Свт. Константина, митр. Київського і всієї Русі (1159). Блгв. кн. Феодора Ярославича (брата св. Олександра Невського), Новгородського (1233). Знайдення мощей прпп. Вассіана та Іони Пертоминських, Соловецьких чудотворців (1599). Сщмч. Михаїла Вотякова пресвітера (1931); сщмч. Миколая Рюрикова пресвітера (1943). Ігорівської ікони Божої Матері (1147). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину” (Ін.16:13). Чому ж у логіках не згадується про це джерело пізнання? Не дивно, що в язичницьких логіках немає цього пункту, але чому немає його в християнських? Невже християнин, коли починає розмірковувати, повинен перестати бути християнином і забути про всі дані йому обітниці, вірні й безсумнівні?
Про те, як бачити і чути, багато тлумачать; про те, як з побаченого і почутого робити узагальнення і висновки, теж достатньо вчать; коли дійде справа до того, як розгадати значення всього, – тут вихованець логіки залишається напризволяще своїй догадливості. Чому не навчити його: ти маєш мовлення духу істини – їм слідуй; вони вирішують значення всього сущого і того, що є, беззаперечно, адже походять від Бога, в Якому джерело і самого буття. Чи не тому, що забувають навчати цьому, здогадування так розплодилося, що нині всі книги (про світ Божий) переповнені одними здогадками? І добре б вони хоч трохи були варті уваги, а то відразу видно, що вони плід дитячої уяви.
