| Седмиця 22-а після П’ятидесятниці. Глас 4. День пісний. |
 |
Прп. Іоанникія
Великого (846). Сщмчч. Никандра, єп. Мірського, і Єрмея пресвітера (I).
Свт. Павла Тобольського (1770). Прп. Меркурія Печерского (XIV). Блж. Симона, Христа ради юродивого, Юр’євецького (1584). Прп. Никандра Городноєзерського (XVI).
Св. Миколая спов., пресвітера (1931). Прмц. Євгенії (1935). Сщмч. Олександра пресвітера (1937). Сщмч. Ісмаїла пресвітера (1941).
Євангельські Читання
Кол., 259 зач., III, 17 – IV, 1. Лк., 61 зач., XI, 42-46. Прп.: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2. Мф., 10 зач., IV, 25 – V, 12.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
ГОСПОДЬ ПОЧИНАЄ ДОКОРЯТИ СВОЇМ СУЧАСНИКАМ У ТОМУ, ЩО ВОНИ “НЕ ДБАЮТЬ ПРО СУД ТА ЛЮБОВ БОЖУ”.
ВІДКИДАННЯ ПРАВДИ ТА ЛЮБОВІ – КОРІНЬ ВСЯКИХ НЕГАРАЗДІВ ЯК У СУСПІЛЬСТВІ, ТАК І В КОЖНІЙ ЛЮДИНІ. САМЕ Ж ВОНО ВІДБУВАЄТЬСЯ ВІД ПЕРЕВАЖАННЯ САМОЛЮБСТВА ТА ЕГОЇЗМУ.
КОЛИ ЕГОЇЗМ ПОСЕЛЯЄТЬСЯ У СЕРЦІ, ТО У НЬОМУ РОЗМІЩУЄТЬСЯ ВЕЛИКА КІЛЬКІСТЬ РІЗНИХ ПРИСТРАСТЕЙ. САМ ВІН ВРАЖАЄ ПРАВДУ ТА ЛЮБОВ, ЯКІ ВИМАГАЮТЬ САМОВІДДАНОСТІ, А ПРИСТРАСТІ, ЯКІ ЇХ ПОРОДЖУЮТЬ, ВИГАНЯЮТЬ УСІ ІНШІ ЧЕСНОТИ. І СТАЄ ЛЮДИНА У СЕРЦІ СВОЄМУ НЕЗДАТНОЮ ДО ЧОГОСЬ ІСТИННО ДОБРОГО.
ДАТИ “ДЕСЯТИНУ З М’ЯТИ, РУТИ ТА ВСЯКИХ ОВОЧІВ” ЩЕ МОЖЕ, А ЗРОБИТИ ЩО-НЕБУДЬ СУТТЄВІШЕ НЕ ЗНАХОДИТЬ У СОБІ МУЖНОСТІ. ЦЕ НЕ ЗНАЧИТЬ, ЩО І ЗОВНІШНЯ ПОВЕДІНКА ТАКОЇ ЛЮДИНИ БУЛА ПОТВОРНОЮ. НІ, ВОНА ВСІЛЯКО ПРИКРАШАЄТЬСЯ ДОБРОЧЕСНІСТЮ, ТІЛЬКИ САМА У СОБІ ВОНА “ТРУНА ПРИХОВАНА, НАд ЯКОЮ ЛЮДИ ХОДЯТЬ І НЕ ЗНАЮТЬ ЦЬОГО”.
ПОЧАТОК САМОВИПРАВЛЕННЯ – ЦЕ ПОЧАТОК ВИНИКНЕННЯ У СЕРЦІ САМОВІДДАНОСТІ, СЛІДОМ ЗА ЯКОЮ ВІДНОВЛЮЄТЬСЯ ПРАВОТА ТА ЛЮБОВ, А ВІД НИХ ПОТІМ ПОЧИНАЮТЬ ОЖИВАТИ ОДНА ЗА ОДНОю І ВСІ ІНШІ ЧЕСНОТИ.
ЛЮДИНА У СЕРЦІ СТАЄ ТОДІ БЛАГОПРИСТОЙНОЮ ПЕРЕД ОЧИМА БОЖИМИ, ХОЧА ДЛЯ ЛЮДЕЙ, ЗЗОВНІ, МОЖЕ ІНКОЛИ ЗДАВАТИСЯ НЕПРИМІТНОЮ. АЛЕ СУД ЛЮДСЬКИЙ – ЦЕ НЕ ВАЖЛИВА СПРАВА, ЛИШЕ Б СУД БОЖИЙ БУВ НЕ ПРОТИ НАС.
