| Cедмиця 2 після П’ятидесятниці. | Петрів піст. |
| Свт. Митрофана, патр. Константинопольського (близько 326). Мчч. Фронтасія, Северина, Северіана та Силана (I). Мч. Конкордія (близько 175). Сщмч. Астія, єп. Диррахійського (II). Прп. Зосими, єп. Вавилона Єгипетського (VI). Прп. Мефодія, ігумена Пешноського (1392). Сщмч. Петра Бєляєва пресвітера (1918). Сщмч. Іоанникія, митр. Чорногорсько-Приморського (1945) (Серб.). Знайдення мощей сщмч. Петра (Звєрєва), архієп. Воронезького (1999). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Не судіть, щоб не судимі були” (Мф.7:1). Що за хвороба – пересуди й осуд! Усі знають, що це гріх, а тим часом нічого немає звичайнішого в промовах наших, як осуд. Інший скаже: “не постав, Господи, в осуд”, а все-таки осуд свій доведе до кінця. Інший виправдовує себе тим, що розумній людині треба ж мати свій погляд на поточну ситуацію, і в пересудах намагається холоднокровно міркувати; але й просте вухо не може не розрізняти в промовах його осуду, що підноситься і зловтішається.
Тим часом вирок Господа за цей гріх суворий і рішучий. Хто засуджує інших, тому немає виправдання. Як же бути? Як уникнути біди? Рішучий засіб проти засудження полягає ось у чому: вважати самого себе засудженим. Хто відчує себе таким, тому ніколи буде судити інших. Тільки й мови у нього буде: “Господи, помилуй! Господи, прости мої гріхи!”
