Седмиця 18-а після П’ятидесятниці. Глас 8. День пісний. |
![]() Дозволяється їжа з олією.
|
Сщмч. Діонісія
Ареопагіта, єп. Афінського (96). Сщмч. Рустика пресвітера і Єлевферія диякона (96).
Прп. Іоанна Хозевіта, єп. Кесарійського (VI). Блж. Ісихія
Хоривіта (VI). Прп. Діонисія
, затворника Печерського (XV).
Свт. Агафангела спов. митр. Ярославського (1928).
Трубчевської ікони Божої Матері (1765).
Євангельські Читання
Єф., 231 зач., V, 25-33. Лк., 28 зач., VI, 46 – VII, 1. Сщмчч.: Діян., 40 зач., XVII, 16-34. Мф., 55 зач., XIII, 44-54.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Що ви кличете Мене: Господи! Господи! і не робите того, що Я говорю?”
Чому кличуть Господом, а не виконують волі Господньої, чому, тобто, справами не признають владарювання Його?
Тому, що тільки язиком так кличуть, а не серцем. Коли ж бо серце вимовляло: “Господи, Ти мій Господь”, тоді у ньому перебували би і повна готовність коритися тому, що сповідують, як свого Господа. А оскільки цього немає, то справи йдуть нарізно з язиком, а справи такі, яке і серце.
Що ж, значить немає і чого казати: “Господи, Господи” ? Ні, не те. А потрібно до зовнішнього слова прикласти і слово внутрішнє, – відчуття та настрій серця. Сядь та подумай про Господа та про себе самого: що Господь і що ти таке; що Господь для тебе зробив і робить, для чого живеш і до чого доживеш…
Відразу ж дійдеш до переконання, що по-іншому не можна, тільки і виконувати волю Господа всю непохитно; іншого немає нам шляху. Переконання це народить готовність справою виконати те, що вимовляється під словом: Господь.
За такої готовності прокинеться потреба допомоги згори, а від неї молитва: “Господи, Господи” допоможи і даруй сили ходити по волі Твоїй”. І буде прохання до Господа приємним для Господа.