| Седмиця 2 після Пасхи.Радониця. Поминання спочилих. | Посту немає. |
|
Прор. Єремії (VI ст. до Р. Х.). Прмч. Вати Персіянина (IV). Блгв. Тамари, цариці Грузинської (1213). Прп. Пафнутія Боровського (1477). Сщмч. Макарія, митр. Київського (1497). Прп. Герасима Болдинського (1554). Прмчч. Афонських: Євфимія (1814), Ігнатія (1814) та Акакія (1816). Мц. Ніни Кузнєцової (1938). Царевококшайської, або Мироносицької (1647), Андрониківської та йменованої «Несподівана Радість» ікон Божої Матері. |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Невіруючий в Сина Божого, вже осуджений” (Ін.3:18). За що ж? За те, що, коли навкруги світло, він залишається в темряві через любов до неї. Тьмолюбство, ненависть до світла робить його всюди винним, навіть без визначення, в чому істина, бо в кого є ця щира любов до істини, того вона виведе з темряви омани і приведе до світла істини.
Приклад – св. ап. Павло. Він був щирий правдолюбець, усією душею відданий тому, що вважав істинним, без жодних інтересів. Тому, як тільки вказали йому істину не в тому, що він вважав істинним, він тієї самої хвилини покинув це старе, яке виявилося не істинним, і всім серцем приліпився до нового, відчутно доведеного істинним. Те ж саме буває і з усяким щирим правдолюбцем. Істина про Христа ясна як день: шукай і знайдеш. Допомога ж згори завжди готова щирому шукачеві. Тому, якщо хто залишається в темряві невір’я, той залишається тільки з любові до темряви, і за це вже осуджений.
