Третє знайдення чесної глави святого славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Iоанна (близько 850).
Мц. Вікторії Єфеської. Сщмч. Ферапонта, єп. Кіпрського (IV). Свт. Інокентія, архієп. Херсонського і Таврійського (1857). Прмц. Єлени (1938). Прмч. Тавріона (1939).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину”. Чому ж у логіках не згадується про це джерело пізнання? Не дивно, що в язичницьких логіках немає цього пункту, але чому немає його в християнських? Невже християнин, коли починає міркувати, то повинен перестати бути християнином та забути про всі дані йому обітниці, правильні та безсумнівні?
Про те, як бачити та чути, багато говорять; про те, як з побаченого та почутого робити висновки, теж достатньо вчать; коли ж дійде справа до того, як розгадати значення всього, – тут вихованець логіки піддається своїй здогадливості.
Чому ж не внушити йому: ти маєш голос духа правди – йому і слідуй; вони вирішують значення всього сущого незаперечним чином, бо ідуть від Бога, у Якому джерело самого буття. Чи не від того, що забувають вселяти це, здогадливість так розплодилася, що нині всі книги (про світ Божий) переповнені одними здогадками? І добре би вони хоч скільки-небудь були вартими, а то відразу ж видно, що вони – плід дитячої уяви.
