Седмиця 14-та після П’ятидесятниці.
Свтт. Олександра (340), Іоанна (595) і Павла Нового (784), патріархів Констан тинопольських.
Прп. Христофора Римлянина (VI). Прп. Фантина чудотворця, у Солуні (IX–Х). Святителів Сербських: Савви I (1237), Арсенія I (1266), Савви II (1269), Євстафія I (близько 1285), Якова (1292), Никодима (1325), Даниїла (1338), архієпископів; Iоаникія II (1354), Єфрема II (після 1395), Спиридона (1388), Макарія (1574), Гавриїла I (1659), патріархів, і Григорія єп. Прп. Олександра Свірського (1533). Знайдення мощей блгв. кн. Даниїла Московського (1652). Свт. Варлаама, митр. Молдавського (1657) (Румун.). Перенесення мощей блгв. кн. Олександра Невського (1724). Сщмч. Петра пресвітера (1918); прмч. Аполлінарія ієромонаха (1918); сщмч. Павла пресвітера, прмц. Єлисавети і мч. Феодора (1937); прмч. Ігнатія (1938); св. Петра спов., пресвітера (1972).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
ВДИХНУВ БОГ ДИХАННЯ ЖИТТЯ, І СТАЛА ЛЮДИНА ЗА ПОДОБОЮ БОГА. ТЕЖ САМЕ І У ВІДРОДЖЕННІ: ПОДУВОМ ДУХА БОЖОГО, ЯКИЙ НЕВІДОМО ЗВІДКИ І ЯК ПРИХОДИТЬ, ПОКЛАДАЮТЬСЯ ПОЧАТКИ НОВОГО ЖИТТЯ І ВІДНОВЛЮЄТЬСЯ ОБРАЗ.
ЦЕ ТОЧКА ВІДПРАВЛЕННЯ; ЗВІДСИ ПОЧИНАЄТЬСЯ РОБОТА ЗВЕДЕННЯ ОБРАЗУ У ДОСКОНАЛУ ПОДОБУ. ВІДРОДЖЕНИЙ ЗА ОБРАЗОМ ТВОРЦЯ ГОСПОДНІМ ДУХОМ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ ВІД СЛАВИ У СЛАВУ, АЛЕ НЕ БЕЗ НАС; НАША ПРАЦЯ І СТАРАННЯ, А ТВОРИТЬ У ВІДРОДЖЕННІ; ПОДУВОМ ДУХА БОЖОГО, ЯКИЙ НЕВІДОМО ЗВІДКИ.
ОСЬ ІДЕАЛ ТА СПОСІБ ЗДІЙСНЕННЯ В СОБІ ОБРАЗУ ТА ПОДОБИ БОЖОЇ! А СКІЛЬКИ ПИШУТЬ ТА РОЗ’ЯСНЮЮТЬ ПРО ВИХОВАННЯ! МІЖ ТИМ, У СЛОВІ БОЖОМУ ВСЕ ВОНО ВИЗНАЧЕНО КІЛЬКОМА СЛОВАМИ. ВІЗЬМИСЯ ТІЛЬКИ ЗДІЙСНИТИ ЗАПРОПОНОВАНЕ, І ВИХОВАННЯ САМЕ СОБОЮ ПРИЙДЕ УСПІШНО ДО ЦІЛІ. ЦЕ БОЖИЙ ШЛЯХ; АЛЕ ВІН НЕ ВИКЛЮЧАЄ ШЛЯХІВ ЛЮДСЬКИХ, НАВПАКИ – ДАЄ ЇМ НАПРЯМ І ВІНЧАЄ УСПІХ.
КОЛИ Ж ЗАЛИШАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ЛЮДСЬКЕ, ТОДІ ВИХОВАННЯ ЗВИЧАЙНО БУВАЄ НЕДОСТАТНЬО, ЗІ ШКОДОЮ, А НЕРІДКО І ЗОВСІМ ПЕРЕКРУЧУЄ ТИХ, КОГО ВИХОВУЮТЬ; ОПІСЛЯ І ЖИТТЯ ВСЕ ЙДЕ КРИВО.
ДЕ МНОЖАТЬСЯ КРИВО ВИХОВАНІ, ТАМ І ВСЕ СУСПІЛЬСТВО БІЛЬШЕ І БІЛЬШЕ ПОЧИНАЄ КРИВИТИСЯ, І В ЖИТТІ, І У ПОГЛЯДАХ СВОЇХ. КІНЕЦЬ – ЗАГАЛЬНЕ ВИКРИВЛЕННЯ: ХТО ГНЕ В ОДНУ СТОРОНУ, ХТО – В ІНШУ.
