| Седмиця 13-а після П’ятидесятниці. Глас 3. |
 Посту немає.
|
Свтт. Ллександра
(340), Іоанна (595) і Павла Нового (784), патріархів Константинопольських. Прп. Олександра Свірського (1533). 
Перенесення мощей блгв. кн. Олександра Невського (1724). Знайдення мощей блгв. кн. Даниїла Московського (1652).
Прп. Христофора Римлянина (VI). Прп. Фантина чудотворця, в Солуні (IX-X). Собор святителів Сербських: Савви (1237), Арсенія I (1266), Савви II (1269), Євстафія I (бл. 1285), Якова (1292), Никодима (1325), Даниїла (1338) архієпископів; Іоаникія II (1354), Єфрема II (після 1395), Спиридона (1388), Макарія (1574), Гавриїла I (1659), патріархів, і Григорія єпископа (1012). Свт. Варлаама, митр. Молдавського (1657) (Рум.).
Сщмч. Петра пресвітера (1918). Прмч. Аполлінарія (1918). Сщмч. Павла пресвітера і прмц. Єлисавети та мч. Феодора (1937). Прмч. Ігнатія (1938). Св. Петра сп., пресвітера (1972).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У Євангеліє є такі слова: “Хто буде хулити Духа Святого, тому не буде прощення вовіки”.
чи довго потрапити у цей страшний гріх? Зовсім не довго, бо ось які подібні цьому гріхи: “багата та безмірна надія на благодать Божу, відчай чи ненадіяння на Боже милосердя, протиріччя явній та затвердженій істині та заперечення православної християнської віри.
Інші до цього переліку додають заздрість до духовних дарів, які отримує від Бога ближній, завзяття у гріху та зістарення у злобі, недбальство щодо покаяння до відходу від життя цього” (Правосл. спов. ч.3., пит.38).
Ось скільки шляхів! Зайди у якийсь-небудь із них, і вже буде складно повернутися, так і понесе тебе до поглинаючої прірви. Спротив істині починається з маленьких сумнівів, які зароджуються від слова чи писання злого.
Залиш їх без уваги та лікування, вони приведуть до невір’я і завзятості у ньому.
До відчаю також доходять непомітно: покаюсь – кажуть, і грішать. Так кілька разів, а потім, помітивши, що покаяння не приходить, говорять собі: так тому і бути, не впораються з собою і віддаються гріху повністю.
Збирається безодня гріхів, а при цьому допускається і безодня спротиву беззаперечному потягу Божої благодаті. Коли у такому вигляді прийде людина до думки виправитися, безліч гріхів пригнічує його, а спротив благодаті відбирає сміливість приступити до Господа.
Ось і відчай! Побережись початків невір’я та гріхолюбства і не потрапиш у цю безодню.
