| Седмиця 22-а після П’ятидесятниці. Глас 4. |
 Посту немає.
|
Сщмч. Зіновія
, єп. Егейського, і сестри його Зіновії (285).
Апп. від 70-ти Тертія, Марка, Іуста Артеми (I). Сщмч. Маркіана, єп. Сиракузького (II). Мц. Євтропії (бл. 250). Мц. Анастасії Солунської (III). Св. Стефана Мілютіна, короля Сербського (1320), брата його Драгутина (1316) та матері їх Єлени (1306) (Серб.).
Сщмч. Матфея диякона (1942). Знайдення мощей свт. Агафангела спов., митр. Ярославського (1998). Знайдення мощей прп. Євтропії Херсонської (2009)
Озерянської ікони Божої Матері (XVI).
Євангельські Читання
Кол., 256 зач., II, 20 – III, 3. Лк., 60 зач., XI, 34-41.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Світильником тіла є око”, а світильник душі – це розум.
Як при непошкодженості ока тілесного все навколо нас, у зовнішньому побуті нашому, видно для нас і ми знаємо, як і куди йти і що робити, так при здоровому розумі видно буває для нас все у внутрішньому побуті нашому, у відношенні до Бога та до ближніх і у тому, як слід нам себе тримати.
Розум, як вища сторона душі, поєднує почуття Божества, вимог совісті та сподівання на краще, порівняно зі всім, що підвладне нам та відоме нам. Коли розум здоровий, то у душі царює страх Божих, добросовісність та незв’язаність нічим зовнішнім, а коли він нездоровий – Бог забутий, совість кульгає на обидві ноги і душа вся грузне у видиме та те, що може заволодіти нами.
В останньому випадку у людини темна ніч: поняття сплутані, у справах непорядок, у серці безвідрадна туга. Штовхають його різні обставини та він іде слід за ними, як тріска за течією струмка. Не знає він, що до цих пір зроблено, що він тепер і чим закінчиться шлях його. Навпаки, у кого здоровий розум, той, боячись Бога, веде справи свої з обережністю, слухає одного закону совісті, що дає одноманітний устрій всього життя його та не занурюється у чуттєве, надихаючись сподіванням на майбутнє всеблаженство.
Від цього у нього погляд на все життя, зі всіма його дотиками, зрозумілий, а світло для нього все таке, як би світильник освічував кого сіянням (Лк. 11, 36).
