| Cедмиця 2 після П’ятидесятниці. | Петрів піст. |
| Прп. Ісаакія спов., ігумена обителі Далматської (383).Сщмч. Василія Смоленського пресвітера (1942). Бериславської (Касперівської) ікони Божої Матері (перехідне святкування в перший день Петрового посту). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Не журіться” (Мф.6:31). Як же жити? Треба їсти, пити, одягатися. Але Спаситель не каже: нічого не робіть, а – не журіться. Не мучте себе цим журбою, яка з’їдає вас і вдень, і вночі і не дає вам спокою ні на хвилину. Журба така – хвороба гріховна. Вона показує, що людина на себе сперлася, а Бога забула, що надію на Промисел Божий загубила, все хоче в себе влаштувати самими лише своїми трудами, добути все потрібне і здобуте зберегти своїми способами.
Зчепився він серцем із тим, що має, і на ньому спочивати думає, як на міцній основі. Любов до багатства зв’язала його, і він тільки й думає, щоб якнайбільше забрати у свої руки. Мамон цей став йому замість Бога.
А ти трудитися – трудися, а журбою злою себе не томи. Чекай успіху всякого від Бога і в Його руки віддай долю свою. Усе здобуте приймай, як дар від руки Господньої, і в міцному сподіванні чекай від Нього продовження щедрості. Знай, що одна хвилина – і може нічого не залишитися від усього, що має той, хто багато має, якщо захоче Бог.
Усе тління і прах. Чи варто через це мучити себе? Отже, не журіться!
