| Седмиця 14-та після П’ятидесятниці. Глас 4. |
 Посту немає.
|
Прп. Мойсея
Мурина (бл. 400). 
Прп. Савви Крипецького, Псковського (1495). 
Знайдення мощей прп. Іова Почаївського (1659). Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в Дальніх печерах (прп. Феодосія) спочивають.
Прав. Анни пророчиці, дочки Фануїлевої, яка зустріла Господа Іісуса Христа в храмі Єрусалимському (I). Мц. Шушаніки, кн. Ранської (V).
Сщмч. Олексія пресвітера (1918). Сщмч. Олександра диякона. Сщмч. Миколая пресвітера (1931). Прмчч. Казанських Сергія, Лаврентія, Серафима, Феодосія, Леонтія, Стефана, Георгія, Іларіона, Іоанна і Сергія (1918). Сщмч. Василія пресвітера (1937).
Євангельські Читання
Гал., 198 зач., I, 1-10, 20 – II, 5. Мк., 19 зач., V, 1-20, і за п’ятницю: Гал., 201 зач., II, 6-10. Мк., 20 зач., V, 22-24, 35 – VI, 1. Прпп.: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2. Лк., 24 зач., VI, 17-23.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У ЄВАНГЕЛІЇ Є ТАКІ СЛОВА: “ЛЕГІОН ІМ’Я МЕНІ, ТОМУ ЩО НАС БАГАТО”.
ДУХИ НЕ ТІСНІ, ТОМУ МІСЦЯ СОБОЮ НЕ ЗАПОВНЮЮТЬ ТА НЕ ЗАЙМАЮТЬ, ВІДМІННО ВІД ТІЛ. ЦИМ ПОЯСНЮЄТЬСЯ ФІЗИЧНА МОЖЛИВІСТЬ ПЕРЕБУВАННЯ БАГАТЬОХ ДУХІВ В ОДНІЙ ЛЮДИНІ.
МОЖЛИВІСТЬ МОРАЛЬНА ДУХІВ ЗРОЗУМІЛА З ЇХ АМОРАЛЬНОСТІ ЧИ ВІДСУТНОСТІ ВСЯКИХ МОРАЛЬНИХ НОРМ, А ДЛЯ ЛЮДИНИ – ІЗ БАГАТОСТОРОННЬОГО ЗІТКНЕННЯ ДУШЕВНИМ НАСТРОЄМ З НЕЧИСТИМИ СИЛАМИ.
АЛЕ ЦИМ ПОЯСНЮЄТЬСЯ ТІЛЬКИ МОЖЛИВІСТЬ: ДІЙСНІСТЬ ЖЕ ВСЕЛЕННЯ БІСІВ ПІДЛЯГАЄ ПЕВНИМ УМОВАМ, ВИЗНАЧИТИ ЯКІ НЕ МАЄМО МОЖЛИВОСТІ.
МОЖЕМО ТІЛЬКИ СКАЗАТИ, ЩО ВСЕЛЕННЯ ДУХІВ НЕ ЗАВЖДИ БУВАЄ ВИДИМИМ, НЕ ЗАВЖДИ ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ ВІДОМІ ДІЇ БІСІВ.
Є ВСЕЛЕННЯ ДУХІВ, ЯКЕ НЕ ВИЯВИТИ, ПРИХОВАНЕ; Є ТАКОЖ ВЛАДА ДУХІВ НА РОЗУМАМИ, ОКРІМ ТІЛА, КОЛИ ВОНИ ВОДЯТЬ ЇХ, ЯК ХОЧУТЬ, ЧЕРЕЗ ПРИСТРАСТІ, ЯКІ У НИХ ДІЮТЬ; ЛЮДИ ЖЕ ДУМАЮТЬ, ЩО ВОНИ ВСЕ САМІ РОБЛЯТЬ, БУДУЧИ ПОСМІХОВИЩЕМ НЕЧИСТИХ СИЛ. ЯК ЖЕ БУТИ?
БУДЬ СПРАВЖНІМ ХРИСТИЯНИНОМ, І НІЯКА ВОРОЖА СИЛА НЕ ЗДОЛАЄ ТЕБЕ.
У ЄВАНГЕЛІЇ Є ТАКІ СЛОВА, ЩО ВОСКРЕСИВШИ ДОЧКУ ІАІРА, ГОСПОДЬ “СУВОРО НАКАЗАВ
БАТЬКАМ ЇЇ, “ЩОБ НІХТО ПРО ЦЕ НЕ ЗНАВ”.
ЦИМ НАМ ВКАЗАНО: НЕ ШУКАЙ СЛАВИ І ВУХА ТВОГО НЕ НАПРАВЛЯЙ НА СЛУХАННЯ ПОХВАЛ ЛЮДСЬКИХ, ХОЧА І СПРАВИ ТВОЇ ТАКОГО РОДУ, ЩО ПРИХОВАТИ ЇХ НІЯК.
РОБИ, ЩО ЗМУШУЄ ТЕБЕ РОБИТИ СТРАХ БОЖИЙ І СОВІСТЬ, А ДО МОВИ ЛЮДСЬКОЇ БУДЬ ТАКИМ, ЯК НІБИ ЇЇ ЗОВСІМ І НЕМАЄ. І ЗА ДУШЕЮ ДИВИСЬ: АДЖЕ СКОРО ВОНА МАЛО-ПОМАЛУ СХИЛЯЄТЬСЯ НА ЦЮ СТОРОНУ, ПОВЕРТАЙ ЇЇ НАЗАД, ЯК ПОТРІБНО.
БАЖАННЯ, ЩОБ ЛЮДИ ДІЗНАЛИСЯ, ЗАРОДЖУЄТЬСЯ ВІД БАЖАННЯ ПОХВАЛИ. КОЛИ БУДЕ ПОХВАЛА, ТОДІ ЦІЛЬ БУДЕ ДОСЯГНУТОЮ; А ЦЕ ПІДРИВАЄ ЕНЕРГІЮ ТА ПРИПИНЯЄ ПОХВАЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ, ВІДПОВІДНО, І ПРОДОВЖЕННЯ ПОХВАЛИ.
ВИХОДИТЬ, ЩО ТОЙ, ХТО БАЖАЄ, ЩОБ ЛЮДИ ЗНАЛИ ПРО ЙОГО ДОБРІ СПРАВИ, – САМ СОБІ ЗРАДНИК. ЩО ЛЮДИ ХВАЛЯТЬ ДОБРЕ, ВОНИ СПРАВУ РОБЛЯТЬ – БО ЩО ХОРОШЕ, ТО ЯК ЙОГО НЕ ХВАЛИТИ?
АЛЕ ТИ ПРО ЦЕ НЕ ДУМАЙ, І НЕ ЧЕКАЙ, І НЕ ШУКАЙ. ПОСЛАБИШ СЕБЕ У ЦЬОМУ – ЗОВСІМ ЗІПСУЄШСЯ. ОДНЕ ПОСЛАБЛЕННЯ ПОТЯГНЕ ЗА СОБОЮ ДРУГЕ.
ПОЧАСТІШАННЯ СПРАВ ОДНАКОВИХ ПЕРЕЙДЕ У ХАРАКТЕР, І БУДЕШ ХВАЛОЛЮБЦЕМ. А КОЛИ ДІЙДЕШ ДО ЦЬОГО, ТО ВЖЕ НЕ ВСІ СПРАВИ БУДУТЬ ТВОЇ ПОХВАЛЬНИМИ, А ПОХВАЛИ СТАНЕ МЕНШЕ.
ЧЕРЕЗ НЕСТАЧУ ЗОВНІШНІХ ПОХВАЛ РОЗПОЧНЕТЬСЯ САМОВИХВАЛЯННЯ, ЯКЕ ГОСПОДЬ НАЗВАВ СУРМЛІННЯМ ПЕРЕД СОБОЮ. ЦЕ ЩЕ ГІРШЕ. ДУША СТАЄ ТОДІ ДРІБ’ЯЗКОВОЮ, ЯКА ГОНИТЬСЯ ЗА ОДНІЄЮ МІШУРОЮ, ВІД ЯКОЮ ВЖЕ НІЧОГО ДОБРОГО НЕ СЛІД ЧЕКАТИ.
