Ап. і сщмч. Симеона, сродника Господнього (107). Прав. Євлогія странноприїмця (IV). Прп. Стефана, ігумена Печерського, єп. Володимир-Волинського (1094). Сщмчч. Павла й Іоанна пресвітерів, мчч. Петра, Миколая, Авксентія, Сергія і мц. Анастасії (1922); прмц. Марії (1938); сщмч. Іоанна пресвітера (1941).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“УВІРУВАВ І САМ СИМОН ТА, ОХРЕСТИВШИСЬ, НЕ ВІДХОДИВ ВІД ФИЛИПА”. І ВІРУВАВ І ХРЕСТИВСЯ, А НІЧОГО НЕ ВИЙШЛО З НЬОГО. СЛІД ДУМАТИ, ЩО У ЙОГО ВІРІ БУЛО ЩОСЬ НЕ ТАК, ЯК МАЄ БУТИ.
ВІРА ЩИРА – ЗАПЕРЕЧЕННЯ СВОГО РОЗУМУ. ТРЕБА РОЗУМ ОГОЛИТИ ТА ЯК ЧИСТУ ДОШКУ ВІДДАВАТИ СЕБЕ ВІРІ, ЩОБ ВОНА НАКРЕСЛИЛА СЕБЕ НА НІЙ ЯК Є, БЕЗ ВСЯКОГО ДОМІШКУ СТОРОННІХ РЕЧЕЙ ТА ПОЛОЖЕНЬ. КОЛИ В РОЗУМІ ЗАЛИШАЮТЬСЯ СВОЇ ПОЛОЖЕННЯ, ТОДІ, ПІСЛЯ НАПИСАННЯ НА НЬОМУ ОСНОВ ВІРИ, ВИЯВЛЯЄТЬСЯ У НЬОМУ СУМІШ ПОЛОЖЕНЬ: СВІДОМІСТЬ БУДЕ ПЛУТАТИСЯ, БЛУКАЮЧИ МІЖ ДІЯМИ ВІРИ ТА МУДРУВАННЯМИ РОЗУМУ.
ТАКИМ І БУВ СИМОН – ОБРАЗ ДЛЯ ВСІХ ЄРЕТИКІВ; ТАКИМИ Є І ВСІ, ХТО ЗІ СВОЇМИ МУДРУВАННЯМИ ВСТУПАЮТЬ У ВІРУ, ЯК РАНІШЕ, ТАК І ТЕПЕР. ВОНИ ПЛУТАЮТЬСЯ У ВІРІ, І НІЧОГО З НИХ НЕ ВИХОДИТЬ, ОКРІМ ШКОДИ; ДЛЯ СЕБЕ – КОЛИ ВОНИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ БЕЗМОВНИМИ, ДЛЯ ІНШИХ – КОЛИ НЕ УТРИМУЄТЬСЯ У НИХ ОДНИХ ЦЯ ПЛУТАНИНА, А ПРОРИВАЄТЬСЯ НАЗОВНІ, ЧЕРЕЗ ЇХ БАЖАННЯ БУТИ ВЧИТЕЛЯМИ.
ЗВІДСИ ЗАВЖДИ ВИХОДИТЬ ПАРТІЯ ЛИЦЬ БІЛЬШ ТА МЕНШ ПОГРІШНИХ У ВІРІ, З НЕЩАСЛИВОЮ ВПЕВНЕНІСТЮ В НЕПОГРІШНОСТІ ТА ТЯЖКИМ ПОЗИВОМ УСІХ ПЕРЕРОБИТИ НА СВІЙ ЛАД.
