Преполовіння П’ятидесятниці — свято, що відзначається через 25 днів після Світлого Воскресіння Христового. Відзначається усіма Православними, а також Східними Католицькими Церквами візантійського обряду.
Етимологічно назва сама вказує на час святкування: «на півдорозі», середина між Великоднем і Трійцею.
Преполовіння Святої П’ятидесятниці — одне із найдавніших християнських свят. Відзначаючи, що ні в Апостольських правилах (правило №37), ні в діяннях Антіохійського собору (правило №20) свято Преполовіння ще не згадується, С. Булгаков відносить його встановлення до часів Іоанна Златоуста (кінець IV століття). Найбільш рання на сьогодні згадка про нього в богослужбовій літературі зафіксована в грузинському перекладі єрусалимського Лекціонарія VII-VIII століть.
Гімнографічні ж твори, присвячені Преполовінню, датуються, починаючи з V століття (Анатолій Константинопольський). Згодом піснеспіви до цього свята пишуть Андрій Критський (VII століття), Іоанн Дамаскін (VIII століття) і Феофан Сповідник (IX століття) — їх твори використовуються в богослужінні і досі. Православна енциклопедія згадує в списку гімнографів Преполовіння Іоанна Дамаскіна і Козьму Маюмського (Єрусалимського).
Аж до заняття Константинополя турками в 1453 році свято Преполовіння був одним зі свят Собору святої Софії — колишнього патріаршого православного собору Царгорода, колись найбільшого християнського храму в світі.
Преполовіння святкується 8 днів, починаючи від 4-й середи Пасхи і закінчуючи середою 5-го тижня. Богослужіння п’ятого пасхального тижня (тиждень про самарянина) поєднується з службою віддання Преполовіння. Передсвята це свято не має.
Стоячи між днем Великодня та днем Зіслання Святого Духа, свято Преполовіння служить зв’язною ланкою між цими двома великими християнськими урочистостями. Продовжуючи вшановувати Пасху Господню, у день Преполовіння Церква нагадує і про наближення часу Зіслання Святого Духа і Вознесіння Господнього.
В ознаменування «благодаті Святого Духа, яку Спаситель прирівняв до води, що подає життя спраглим порятунку», Православна Церква встановила в цей день традицію Хресного ходу на водні джерела, для малого освячення води. Молячись в день Преполовіння «про напоєння всіх спраглих порятунку водами благочестя», Церква здійснює водосвяття – освячення води на річках, озерах, в колодязях. У дореволюційні часи жителі сіл йшли на поля, засіяні хлібом, де священик окропляв ниви освяченою водою, а віряни молилися про дарування багатого врожаю.
