Храм – це особливе місце на землі, де живе сам Бог. Однак далекі від Церкви люди, і навіть віряни, мало знайомі з тим, як треба поводитися в Божому домі. Що потрібно зробити при вході в храм, коли робити хресне знамення, а коли уклін та багато іншого.
Втім, як у світському житті є правила етикету, так і в громаді віруючих встановлені певні правила поведінки.
Як поводитися у храмі, де поставити свічку та що виконати, щоб перебування в храмі доброчинно впливало на душу людини?
Як поводитись у домі Божому?
Приходити в храм слід за десять – п’ятнадцять хвилин до початку богослужіння. Цього часу зазвичай досить, щоб подати записки на поминання, купити й поставити свічки та прикластися до ікон.
Перед тим як увійти до церкви і увійшовши до неї, слід зупинитися біля дверей і створити один або три поясні уклони, потім можна підходити до ікон й подавати імена рідних на поминання за Літургією. Перед входом у храм необхідно вимкнути мобільний телефон. Адже ми приходимо до Божого дому для молитви, життєві справи краще залишити вдома.
В храмі найперше необхідно прикластися до головної ікони, що знаходиться навпроти Царських воріт перед солеєю. Для цього потрібно тричі перехреститися, а потім поцілувати куточок образу або краєчок одягу зображеного на ньому Господа, Божої Матері чи святого. Потім знову перехреститися і тихенько відійти, не заважаючи іншим. Жінкам неприпустимо прикладатися до ікон з нафарбованими губами. Слід пам’ятати також, що, прикладаючись до ікони, ми цілуємо не дошку з фарбою на ній, але через поцілунок адресуємо свою любов і повагу до того, хто на ній зображений. Вітати один одного вірянам прийнято поклоном.
Проходячи навпроти Царських воріт потрібно перехреститися і вклонитися в бік Престолу. Не можна проходити між амвоном та центральним аналоєм, коли перед ним моляться посеред храму священнослужителі.
Перед початком богослужіння можна поставити кілька свічок за здоров’я або за упокій. Свічки за упокій ставляться на певному свічнику, який легко впізнати за квадратною формою та малим розп’яттям. Свічки за здоров’я можна поставити на інших свічниках.
За давнім звичаєм, чоловіки стоять у храмі праворуч, а жінки – ліворуч, залишаючи вільним прохід від головних дверей до Царських воріт.
Якщо ви прийшли до церкви під час Богослужіння, краще утриматися від того, щоб ідучи повз людей, які моляться, ставити свічки перед іконами. Свічка – жертва Богу, але в такому випадку пам’ятайте, що більш угодніша інша жертва – «дух смиренний».
Перебуваючи в храмі Божому, неприпустимо ходити по ньому під час богослужіння, тим більше розмовляти, розглядати й оцінювати навколишніх людей. Вся наша увага має бути спрямована до Бога. Не можна засуджувати мимовільних помилок служителів або присутніх у храмі. Для цього є Серцевідець-Господь, Який знає всі наміри та справи людини, у тому числі й те, чому людина зробила помилку. Не дратуйтеся і нікого не смикайте, якщо хтось із парафіян через незнання робить щось не так (якщо, звичайно, не відбувається явне блюзнірство).
Не можна вважати якесь місце в храмі «своїм», тим більше просити перейти тих, хто його зайняв. Під час служби треба стояти та молитися на одному місці, не озираючись на всі боки.
Не бійтеся потрапити в незручне становище, зробивши щось неправильно. Люди приходять до церкви не для оцінки ближніх, а для молитви та участі в Таїнствах. Головне – це взаємна любов парафіян та розуміння змісту служби.
Під час богослужіння у православній Церкві моляться стоячи. Сидіти допустимо через неміч і хворобу. Адже «краще сидячи думати про Бога, ніж стоячи про ноги», – каже святитель Філарет (Дроздов). Але й сидіти треба скромно. Неприпустимо закидати ногу на ногу чи витягувати ноги. Під час читання Євангелія, Євхаристичного канону та інших особливо важливих місць Літургії слід стояти. При відкритих Царських вратах сидіти не прийнято.
Також не можна повертатися спиною до вівтаря. Звичайно ж, це не зобов’язує вас задкувати як рак при виході, але демонстративно повертатися спиною до вівтаря під час богослужіння не варто.
Коли відкриваються Царські ворота треба вклонитися. Під час кадіння храму треба відійти від стіни, даючи прохід священнослужителю, і повернувшись до нього, вклонитися на кадіння.
Коли священник під час служби благословляє мирян рукою або здійснює з амвона кадіння тих, хто молиться, слід робити уклін без хресного знамення, а коли благословення звершується хрестом або Чашею, слід перехреститися, а потім вклонитися.
Щоб нікого не бентежити і не бентежитися самому, під час служби робіть те, що роблять інші. Якщо віруючі хрестяться – кладіть хресне знамення разом із ними, кланяються – кланяйтесь теж. Адже ми входимо до церкви для молитви, але це не принесе нам користі, якщо ми стоятимемо в храмі як статуї.
Підходити до Чаші під час Причастя слід спочатку немовлятам, потім чоловікам, а потім жінкам й дорослим дітям. Ця ж послідовність має бути дотримана і на єлеопомазанні, та підході до святкової ікони й Хреста.
Батьки, прийшовши до храму з дітьми, повинні спостерігати за їхньою поведінкою і не допускати, щоб вони відвертали увагу тих, хто молиться, пустували, сміялися. Якщо дитина плаче і не може заспокоїтись, то краще заспокоїти її за стінами храму.
Не можна входити до храму з тваринами та птахами. Згідно 99 правил Шостого Вселенського собору в храм також заборонено приносити м’ясо.
У деяких храмах склалися свої «благочестиві» традиції, які наказують, наприклад, передавати свічку лише через праве плече, складати руки «човником» за словами священника «Мир всем», «Благословение Господне…» тощо. Слід знати, що ці правила не позначені в церковному Статуті, а тому не важливі у православному житті. Тому не варто засмучуватися, вислуховуючи повчання бабусь.
До закінчення служби не слід залишати храм. Якщо з якихось поважних причин ви не можете перебувати у храмі до кінця богослужіння, то потрібно тихенько вийти, перехрестившись біля виходу перед самим храмом.
Пам’ятаймо, що перебуваючи у храмі, ми знаходимось у присутності Господа Бога, Божої Матері, ангелів і святих. Тому, щоб вільно чи мимоволі не образити своєю поведінкою святинь, що оточують нас у домі Божому, та тих, хто молиться, потрібно поводитися в ньому скромно й тихо. Адже прийшовши до храму, ми приходимо у гості до нашого Творця.
