Почаївська ікона Божої Матері – давня чудотворна ікона Богородиці, головна святиня Почаївської Лаври, однаково шанована як православними, так і католиками.
Спочатку ікона належала грецькому митрополиту Неофіту, який в середині XVI століття залишив її в якості благословення на Волині, в будинку православної дворянки Ганни Гойської. Через 30 років, помітивши сяйво навколо ікони, Ганна передала її пустельникам, які жили на Почаївській горі, і заповідала влаштувати на місці їх проживання монастир – майбутню Почаївську лавру.
Ікона написана темперою древнім візантійським письмом на липовій дошці і зображає Матір Божу в пояс. На правій руці вона тримає немовля Ісуса, а на лівій – плат, яким прикриті ноги і спина Христа. Ліва рука Ісуса лежить на плечі Богородиці, а правою він благословляє. В іконографії такий тип зображення називається “Розчулення”.
На іконі є грецькі написи, а на полях мініатюрні зображення святих: пророка Іллі, святителя Міни, первомученика Стефана, преподобномученика Авраамія, великомучениць Катерини, Параскеви та Ірини.Святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері 23 липня було встановлено в пам’ять позбавлення Успенської Почаївської Лаври від турецької облоги 20-23 липня 1675 року.
Влітку 1675 року під час Збаразької війни з турками, за царювання польського короля Яна Собеського (1674-1696), полки татар, під проводом хана Нурредина, через Вишнівець підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін. Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам’яних будівель обителі, не служила захистом для загрожених. Ігумен Іосиф Добромирський переконав братію і мирян звернутися до небесних захисників: Пресвятої Богородиці і преподобного Іова Почаївського (пам’ять 28 жовтня).
Ченці і миряни ретельно молилися, припадаючи до чудотворного образу Божої Матері та раки з мощами преподобного Іова. Вранці 23 липня зі сходом сонця татари останній раз радилися про штурм обителі, ігумен же велів співати акафіст Божій Матері. З першими словами “Взбранной Воєводє” над храмом раптово з’явилася Сама Пречиста Богородиця, “омофор білоблискучий розпускаючи”, з небесними ангелами, що тримають оголені мечі.
Преподобний Іов знаходився біля Божої Матері, кланяючись Їй і молячись про захист обителі. Татари прийняли небесне воїнство за примару, в сум’ятті стали стріляти в Пресвяту Богородицю і преподобного Іова, але стріли поверталися назад і ранили тих, хто їх пускав. Жах охопив ворога. У панічній втечі, не розбираючи своїх, вони вбивали один одного. Захисники монастиря кинулися в погоню і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли християнську віру і залишилися в обителі назавжди.
У 1721 році Почаїв був зайнятий уніатами. Однак і в цей важкий для Лаври час монастирський літопис зафіксував 539 чудотворень від прославленої православної святині. Під час панування уніатів, у другій половині ХVIII століття, наприклад, граф-уніат Микола Потоцький став благодійником Почаївської Лаври за наступною чудесною обставиною. Звинувативши свого кучера в тому, що оскаженілі коні перевернули коляску, граф дістав пістолет, щоб убити його. Кучер, звернувшись до Почаївської гори, підняв руки вгору і вигукнув: “Матір Божа, явлена в іконі Почаївській, врятуй мене!”
Потоцький кілька разів намагався вистрілити з пістолета, який ніколи його не підводив, але зброя робила осічку. Кучер залишився живий. Потоцький негайно відправився до чудотворної ікони і вирішив себе і все своє майно присвятити на улаштування обителі. На його кошти побудовано Успенський собор і братський корпус.
Повернення Почаєва в лоно Православ’я в 1832 році було ознаменовано чудесним зціленням сліпої дівчинки Анни Акімчукової, що прийшла на поклоніння святиням з сімдесятирічною бабусею за 200 верст з Кременець-Подільського. На згадку цих подій архієпископ Волинський священноархімандрит Лаври Інокентій (1832-1840) встановив щотижневе, по суботах, читання соборного акафісту перед чудотворною іконою.
У Почаївській Лаврі, древньому оплоті Православ’я, чудотворна ікона перебуває близько 400 років. Чудеса, що відбуваються від святої ікони, численні і засвідчені в монастирських книгах записами віруючих, що з молитвою зверталися про позбавлення від невиліковних недуг, звільнення від полону і напоумлення грішників.
Зі святом вас, дорогі брати і сестри! Нехай Пресвята Богородиця береже всіх нас від гріха та ворогу роду людського і допомагає триматися того шляху, що приведе нас до спасіння!
