Коли ми вникаємо в суть домобудівництва нашого спасіння, то переймаємося особливою любов’ю до Бога, Який вручив наші душі Церкві Христовій.
І Церква, як любляча мати, дуже сакраментально і чуйно ставиться до душі кожної людини і створює такі умови, які повинні послужити нашому спасінню.
Якщо ми заглянемо в церковний календар, побачимо, як Церква, керуючись досвідом з натхнення духа Божого, дбайливо веде нас протягом року, веде так, щоб ми постійно пам’ятали про своє справжнє призначення і розуміли, заради чого і завдяки Кому маємо можливість сподіватися на життя вічне.
Церковний рік починається 1 вересня, згідно з нашою традицією. І першим святом року є Різдво Пресвятої Богородиці. Нескладно помітити, що і останнім святом, що замикає річне церковне коло, також буде день, присвячений Божій Матері – її Успіння.
Таким чином, ми протягом усього року ніби перебуваємо в теплих обіймах Божої Матері. І між цими двома святами переживаємо щороку всю історію нашого спасіння.
Церква дуже шанує Преблагословенну Владичицю Богородицю, бо на досвіді знає, що вона дбає про наше спасіння.
Ми пам’ятаємо, як промисл Божий готував Різдво Божої Матері. Готував через молитви, сподівання престарілих батьків, які жили в Законі Божому, будучи внутрішньо праведними, але в той же час Господь не давав їм те, що очікували. Вони проте не переставали сподіватися, не нарікали, не шукали будь-яких причин, а сподівалися на волю Божу. І Господь визначив, що саме у цих старих батьків народилася маленька дівчинка, яка згодом стане Матір’ю Бога Слова.
Люди, що жили на цій землі і досягли святості, намагалися вникнути в таємницю нашого спасіння і кожну подію, пов’язану зі Священною історією, бо це дійсно таємниця. Але скільки б ми не сподівалися на наш великий розум, раціональні здібності, ніколи не зможемо осягнути в повноті цю велику таємницю, таємницю нашого спасіння.
Чому так відбувається, а не інакше, чому Господь так визначає, а не по-іншому? Віруючій людині потрібно не просто розуміти, а приймати.
Як кажуть святі отці, важливо не те, що ми думаємо про Бога, а як ми до Нього ставимося. А наше ставлення визначає віра. Віра в те, що Господь готує наше спасіння, спасіння всього людства і кожної людини окремо.
Він дає все необхідне для того, щоб ми з кожним днем ставали кращими, прикрашаючи себе чеснотами, а нашу землю добрими справами і праведним життям.
Записала Наталя Горошкова
