1 березня 2020 року, в останній недільний день перед початком Великого посту, коли згадується вигнання Адама з Раю, архієпископ Волинський і Луцький Нафанаїл очолив святкову Божественну літургію у Свято-Покровському храмі Луцька.
Цього дня архіпастирю співслужили настоятель храму архімандрит Афанасій (Герман), завідуючий канцелярією єпархії архімандрит Паїсій (Хомич) та клірики Свято-Покровського храму Луцька.
За Літургією була піднесена молитва за Церкву та мир в Україні.
Після Богослужіння, владика звернувся до вірян з архіпастирським словом та згідно церковної практики попросив прощення у християн перед початком Великого посту.
Довідка: Прощена неділя. Спомин про вигнання Адама
Свята Церква постановила в останню неділю перед Великим постом згадувати гріхопадіння первозданного Адама та вигнання його з раю. У цей недільний день Церква символічно ставить нас перед воротами раю, згадуючи день, коли Адам і Єва – перші люди – були вигнані з едемського саду. Втративши рай, вони взнали й приниженість людського єства, тому що гріхопадіння порушило людську цілісність.
Життя перших людей у раю було сповнене радості та блаженства. Найвищим блаженством перших людей була молитва — часта бесіда з Богом. Бог являвся їм видимим образом, як батько дітям. Він дав першим людям повну свободу: любити Його чи ні, бо любов неможлива без свободи, вона проявляється у радісному виконанні бажань того, кого любиш.
Бог прагнув навчити людей любові, для цього він дав їм одну заповідь – не їсти плодів з дерева пізнання добра і зла. Виконуючи цю заповідь, вони проявляли свою любов до Нього і поступово, переходячи до більш складного, вдосконалювалися би в ній. Але диявол позаздрив райському блаженству людей і позбавив їх такого життя через спокусу спочатку Єви: вона повірила диявольським словам змія, забажавши пізнати добро та зло, і побачивши, що дерево приємне для очей і добре для їжі — їла; потім дала своєму чоловіку, і він спокусився і їв. Святе Писання показує нам, як жорстоко постраждав Адам, коли порушив заповідь Божу: не постився, не послухався і не покаявся.
Господь дав заповідь, відповідно Сам Він визнавав у людині свободу вибору і дій, тому що хто не має вибору або діє механічно, за необхідністю, для того заповідь немає ніякого значення. Святий Феофіл Антіохійський пише, що “не дерево пізнання добра та зла, не його плід був смертоносним, а порушення заповіді. Бог сотворив людину зі здатністю до смерті й безсмертя, для того, що коли вона попрямує до того, що веде до безсмертя, виконуючи заповідь Божу, – отримає від Нього за це в нагороду безсмертя; якщо ж відхилиться до смертоносних дій, не підкоряючись Богові, то сама стане винуватцем своєї смерті”.
Люди стали грішними і не могли вже жити у раю. Господь вигнав їх.
Врата райського блаженства через гріхопадіння зачинилися для людства. І поставив Господь при вході до раю ангела-херувима з вогняним мечем, щоб оберігати вхід до дерева життя. Наслідки гріхопадіння були величезними і важкими: люди позбавилися блаженного життя, світ під мороком гріха змінився: земля, рослини, тварини втратили гармонію існування, з’явилися хвороби, страждання, смерть. А люди через свою гріховність втратили близьке та безпосереднє спілкування з Богом, молитва людей стала недосконалою.
Свята Церква в цей день ніби поставляє нас перед дверима раю, щоб ми зрозуміли, що і ми, як нащадки Адама, знаходимося на землі – в юдолі плачу, що вона осквернена гріхом, і такою її зробила людина.
Особливі піснеспіви церковного Богослужіння, зокрема всеношної, розповідають трагедію Адама. Він сидів навпроти раю і оплакував запізнілими сльозами свій гріх.
Адам оплакував зрозумівши скількох благ він позбувся через те, що не постив у свій час. У образі Адама прокляттю підпав й увесь людський рід.
Іріней Ліонський навчає: “Хоча наслідки гріхопадіння прабатьків є дуже важкими для людства, але Господь, однак, не відібрав у людей властивості і тепер слідувати Його волі і здійснювати добро; розум людський, затьмарений первородним гріхом, але не настільки, щоб він не міг пізнати істин Божественного Одкровення, необхідних для спасіння людей”. Тому, як пише синаксар цього дня: “Це через спокусу їжею першим Адамом Господь постив 40 днів і змирив Себе, був слухняним навіть до смерті (Флп. 2, 8); через Адама і святі апостоли замислили і цю Велику Чотиридесятницю, щоб ми зберегли те, що він не зберіг, постраждав, втративши безсмертя, знову отримали (останнє) через піст. А так як причиною всіх наших (бід) було порушення (заповіді) і падіння Адама через їжу, – з цієї причини і пропонують сьогодні творити пам’ять про це, щоб ми уникали цього, і особливо, щоб не слідували нестриманості у всьому”.
Християнин має зрозуміти важливість і користь посту та мерзоту сластолюбства і непослуху: вони принесли смерть у наше єство. Не дотримався Адам першої заповіді, яку дав Бог людям про піст і, послухавши змія, який обіцяв Адаму, що він стане Богом й не тільки не став Богом, але через його гріх смерть увійшла в людство; в Адамі, як у корені людства, згрішили всі. Він став смертним і навів погибель на весь рід людський. Від визнання цього вселенського масштабу гріхопадіння і вигнання самих себе з примарливого Раю самообману, від розуміння глибини нашого падіння починається входження душі у Великий піст. У зв’язку з тим, що ми так сильно постраждали через те, що Адам одного разу не дотримався посту, зараз, на порозі святої Чотиридесятниці нам пропонується спогад про це, щоб пам’ятаючи, яке зло принесла нестриманість, ми спромоглися з радістю почати піст і пройти його достойно. Саме через Піст ми маємо отримати те, що втратив Адам – обоження.
Ця неділя ще називається Прощеною. Дав їй назву Чин прощення, що звершується у цю неділю на вечірньому Богослужінні. Духовне відродження та очищення від гріхів – основна мета посту. А для того, щоб Господь простив нам наші гріхи, ми повинні простити всім людям їхні гріхи перед нами. Незмінне євангельське слово: “Прощайте, і прощені будете” (Лк. 6, 37). Святий Єфрем Сірін пише: “Якщо ти, людина, не прощаєш усякого, хто згрішив проти тебе, не трудись у пості і молитві – Бог не прийме тебе”.
