Входячи до храму, слід пам’ятати, що храм – це будівля, в якій відбувається те, що святий апостол Павел називає «таємницею людського спасіння».
Про це розповів викладач Київської духовної академії диякон Андрій Музольф.
«Храм – це насамперед місце для спільної молитви, місце, де Бог спілкується з людиною і навпаки. А отже, у храмі варто поводитися так, щоб слово Боже, звернене до людей, не було заглушене», – сказав отець Андрій.
Викладач КДАіС навів слова преподобного Єфрема Сиріна, який ще в IV столітті говорив: «Увійшовши до Божого дому, не будемо парити розумом; навпаки, внутрішня людина наша нехай займеться спогляданням і молитвою».
Він зазначив, що подібні думки, що вказують на велич того, що відбувається в храмі, висловлює і святитель Іоанн Златоуст: «Ніхто не входь сюди з життєвими турботами, ніхто – з розсіяністю та збентеженням, але залишимо все це за першими дверима, і таким чином увійдемо сюди. Ми входимо в Царські Чертоги небесні, вступаємо у світлі області, всередині вони сповнені великого мовчання та невимовних таємниць».
«Входячи до храму, потрібно пам’ятати, що храм – це не просто якась будівля, яка нехай навіть має особливу архітектуру, але будівля, в якій відбувається те, що святий апостол Павел називає «таємницею людського спасіння». Тут Сам Бог подає всього Себе на їжу людині і людина таким чином отримує можливість стає причастником Божества. Чи може бути в цьому світі щось більше? Звичайно ж, ні», – сказав диякон Андрій Музольф.
