У свідомості багатьох людей Церква ототожнюється з храмом. Звичайно, церквою може називатися і храм Господній, тобто місце, куди люди збираються для молитви. Втім у цього слова значень набагато більше, ніж нам здається, й визначення цього поняття досить складне.
Вчення про Церкву – один з найважливіших елементів православного богослів’я. Однак до сьогодні у Православ’я немає чіткого визначення, що ж таке Церква. Протягом століть різні богослови пропонували свої варіанти відповідей на це питання. Але ці визначення виявилися дуже вузькі.
Все ж спробуємо, наскільки це можливо, дати уявлення про те, що ж таке Церква, коли вона з’явилася та яке значення має для нас, християн.
Для початку давайте розберемо етимологію цього слова.
Слово «церква» походить від грецького «εκκλησία» (екклесія), що перекладається як «зібрання». Дане іменування підкреслює її духовну природу. Христос говорив, що буде духовним чином присутній там, де двоє або троє зібрані в ім’я Його.
Також термін церква сходить до грецького слова «κυριακή» (кіріакон), що означає «дім Господній» або «житло Господнє». Цим словом греки називали церкву як будівлю, де збираються віруючі. Але основне значення церкви – це не будівля.
Що ж таке церква?
У православному катехізисі поняття Церкви визначається так: «Церква є від Бога встановлена спільнота віруючих у Христа, поєднана Словом Божим, священноначаллям і таїнствами, під невидимим управлінням Самого Господа і Духа Божого для вічного життя та спасіння».
Але існують й інші визначення поняття Церкви.
- У найповнішому сенсі Церква є зібранням під єдиною Главою – Господом Ісусом Христом всіх істинно віруючих в Нього на небі та землі, які виконують Його волю й перебувають в Ньому, причащаються Його Божественного Життя й з’єднані між собою вірою та любов’ю у Христі.
- В іншому значенні Церквою називається також співтовариство людей, віруючих у Христа, що має свою ієрархічну і організаційну структуру.
- І в найвужчому та буквальному сенсі церквою називається храм Божий.
Втім всі ці визначення не повною мірою розкривають сутність Церкви.
Зі Святого Письма ми знаємо, що Церква – це не просто зібрання віруючих, але органічна єдність їх. Важливо, що в Церкві людина перш за все установлює особисті відносини між Богом і собою. Ось ця сторона не відзначена в катехізичному визначенні.
Визначення Церкви у Символі віри
Символ віри, який був складений святими отцями на І і ІІ Вселенських соборах, визначає Церкву як Єдину, Святу, Соборну і Апостольську. Ці якості Церкви Христової лаконічно розкриває нам митрополит Іларіон (Алфєєв).
- «Церква єдина, тому що вона створена за образом єдиного Бога. Вона одна на всій землі. Єдність Церкви по всьому світу забезпечується єдністю віри її членів і єдністю Євхаристії, в якій всі вони беруть участь.
- Церква є святою за образом Бога, що Її створив, Який святий по Своїй природі. Святість Церкви не зменшується гріхами її членів. Вона ґрунтується аж ніяк не на сукупних заслугах і чеснотах її земних членів, а на святості Ісуса Христа, Чиїм Тілом вона є.
- Церква є соборною або, в буквальному перекладі з грецької, «загальною», «вселенською», тому що поширена по всьому світу, відкрита для кожної людини незалежно від її етнічного походження і соціального стану.
- Церква є апостольською з тієї причини, що вона несе ту місію проповіді й хрещення, яку Господь Ісус Христос заповів Своїм учням».
Церква – це Тіло Христове
Апостол Павло визначає Церкву як Тіло Христове (Кол. 1:24), як живий організм, в якому кожен член має свою функцію, своє покликання й служіння (1 Кор. 12: 28-30). До Тіла Христового належать усі живі й померлі християни, істинно віруючі у Христа, які з’єдналися з Ним у таїнствах Хрещення та Євхаристії через Його благодать.
Церква – це Боголюдський організм. Як гілки лози не можуть жити самі по собі, а живляться соками, що йдуть від кореня, і відчувають єдність свого життя з усіма іншими гілками, так і людина не може жити поза Церквою, а живиться від Тіла Христового й відчуває єдність з іншими членами Церкви Христової.
Хто складає Церкву?
Церква заснована на землі, але має небесне походження. Подібно до того, як Засновник Церкви Ісус Христос має дві природи, божественну й людську, Церква теж має два виміри: земне і небесне.
Небесну Церкву складають Пресвята Богородиця, Іоанн Предтеча, Ангельські сили, святі угодники Божі та всі християни, що отримати порятунок. Небесну Церкву називають також Торжествуючою.
Земну Церкву складають всі, хто прийняв Хрещення у православній вірі та живе справжнім християнським життям. Земна Церква називається войовничою, бо веде на землі боротьбу з дияволом і його слугами.
В історичному контексті Церкву можна поділити на Ангельську, Райську, Патріархальну, Старозавітну і Новозавітну.
Коли з’явилася Церква?
Початком існування Церкви деякі вважають бесіду Ісуса Христа з учнями, де у відповідь на питання Христа Петро від імені всіх апостолів сповідав його Сином Божим. Після цих слів Спаситель сказав: «Блаженний ти, Симоне, сину Іонин, бо не тіло і кров тобі відкрили це, але Отець, що на небесах. І Я кажу тобі: ти – Петро, і на цьому камені Я побудую Церкву Свою, і сили адові не переможуть її» (Мф. 16, 17-18). Ось це сповідання віри в Христа як Сина Божого, яке виголосив апостол Петро, стає каменем, покладеним в основу Церкви. Але Сам апостол Петро у своєму посланні наполягає на тому, що наріжним каменем Церкви є не він, а Христос (1 Пет. 2: 4).
Крім наріжного каменю – Сина Божого, у Церкви повинен бути і споруджувач. І цим будівником є Святий Дух.
Про те, що апостоли отримають особливий дар згори – Утішителя Духа, Ісус Христос пообіцяв перед Своїм вознесінням на небо. Обіцянка Спасителя збулася в день П’ятидесятниці. У цей час апостоли з Дівою Марією перебували в Єрусалимі в молитві. Раптом почули шум наче від вітру та побачили вогні й полум’я, що спускалися з неба. Вогні розділилися й зупинилися над головою кожного з присутніх. У цей момент апостоли і Богородиця стали говорити на різних мовах й відчули в собі сили та причетність до особливої духовної реальності – Церкви. Цей день вважається днем народження Церкви Христової.
Хто засновник Церкви?
Засновником і главою Вселенської Церкви є Господь наш Ісус Христос. У посланні до ефесян думка про верховенство Христа в Церкві виражена з особливою повнотою і виразністю: «… І Він поставив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших пастирями та вчителями, щоб приготувати святих, на діло служіння, для спорудження тіла Христового… щоб ми не були младенцями, що коливаються й захоплюються від усякого вітру вчення… Але правдивою любов’ю в усьому зростали в Того, Котрий є Глава Христос».
Верховенство Христа в Церкві – основоположний еклезіологічний догмат. Православне віровчення абсолютно виключає думку про будь-яке земне заступництво Христа, як це є в католицизмі.
Втім засновниками перших земних церков були апостоли або їх наступники (єпископи). Але ніхто з православних єпископів не називається Главою Вселенської Церкви. Це також відноситься повною мірою і до предстоятеля Константинопольскої Церкви, одним з титулів котрого є «Вселенський Патріарх». Тому поняття Глава Церкви вживається в православ’ї лише стосовно предстоятелів Помісних церков. А глава Вселенської Церкви – Христос.
Яке призначення Церкви?
Церква потрібна перш за все для того, щоб вести людей до Господа. Церква розкриває перед нами глибину і красу Євангелія, допомагає нам жити за заповідями Божими. Через хрещення, Євхаристію та інші Таїнства Церква залучає нас до Царства Небесного, роблячи його реальністю нашого життя. Не випадково Церкву називають «небом на землі».
Багато людей не усвідомлюють необхідність для порятунку Церкви. «Я вірую в Бога в душі. Навіщо ще потрібні всі ці таїнства, обряди, догми та інше?», – кажуть вони. І тут потрібно сказати ось що: необхідність Церкви для порятунку не є людською вигадкою, а встановленням Божим. Адже для того, щоб зростати для Царства Божого, необхідні сприятливі умови для цього. Такі умови нам забезпечує Церква. Як рослини не можуть рости без сонця і води, так і людина не може духовно зростати без Господа і Його благодатних дарів.
Метою, заради якої Син Божий втілився, постраждав і воскрес із мертвих, є порятунок кожної особистості, або, іншими словами, обоження. Тому кожен з нас покликаний стати подібним Христу. Це можливо завдяки Божественній благодаті, що виливається через Церкву в світ та освячує його.
Чому врятуватися можливо тільки за допомогою Церкви?
Порятунок не може здійснюватися поза Церквою. Тільки в Церкві християнин Духом Святим долучається до Христа і тільки в ній він здатний стати тим, ким покликаний бути.
У той же час порятунок це нелегка праця. Він відбувається не тільки вірою, а ділом, яке вимагає вільного й свідомого подвигу.
Що потрібно для порятунку?
- Для порятунку людині необхідно отримати благодатний, надприродний дар освячення, який подається кожному віруючому у Таїнствах Церкви.
- Людина повинна розуміти, яким шляхом йти до спасіння, мати знання про Бога, про світ, про себе. І ці знання нам дає Церква через одкровення Боже, Святе Письмо, догматичне вчення.
- Християнин повинен плекати в собі отримане ним в таїнстві Миропомазання благодатне насіння вічного життя, боротися з гріхом та пристрастями. І в цьому випадку ми звертаємося до Церкви, яка має моральне вчення і багатий досвід благочестивого життя.
- Для того, щоб досягти якоїсь мети, людина повинна знаходитися у певному середовищі, яке спонукатиме до цього. Середовищем, яке допомогає людям досягти спасіння, є Церква.
Яким чином Церква пов’язана з Євхаристією?
Благодатним центром, навколо, якого обертається Церква, є Таїнство Євхаристії. В даному Таїнстві під виглядом хліба й вина подаються справжні Тіло та Кров Христові. Церква невіддільна від Євхаристії. Вона – основа, фундамент Церкви, без якого неможливо її існування.
Поза Євхаристії неможливий порятунок: «Якщо не будете вживати тіла Сина Людського й пити Крові Його, то не будете мати в собі життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і Я воскрешу його в останній день» (Ін. 6, 53-54).
Тому Церква – це перш за все зібрання навколо Євхаристійної трапези.
Через Літургію здійснюється творення Церкви. Причащаючись воскреслої плоті Христа, людина стає Христовою, прищеплюється до Його Тіла і таким чином є новим членом Церкви.
Яким чином людина може долучитися до Церкви?
Першою необхідною умовою для того, щоб долучитися до Церкви є віра. За умови, що людина повірила в Господа, вона може стати на першу сходинку Церкви – прийняти святе Хрещення. Однак, щоб стати повноправним членом Її, цього замало. Повноцінне перебування в лоні Церкви забезпечується участю у Таїнстві Євхаристії та інших таїнствах Церкви, а також богоугодним життям, таким, як вчить Церква.
Бути членом Церкви також значить перебувати в єдності з церковною ієрархією: єпископами та священниками, яким Бог довірив душпастирську опіку Своїх овець.
«Церква – це Христове Царство, в яке Він вводить тих, кого обрав Своїми дітьми і хто обрав Його своїм Отцем». Без Церкви не існує християнства. Під ім’ям Церкви відома в історії перша громада учнів Христа. Поза зв’язку з цією громадою християн не існувало, і тому «увірувати в Христа означало приєднатися до Церкви».
Церква не закінчується тут, на землі, але простягається в Царство Небесне. Вона – кінцева точка, завершення і ціль нашого спасіння.
Отже, дорогі брати та сестри, Церква – це Богом встановлений організм, долучаючись якого людина робиться здатною досягти життя вічного. Поза Церквою немає порятунку, оскільки саме в Ній людина сповнюється благодаті, яка допомагає їй боротися зі своїм занепалим єством та духовно зростати для Царства Божого.
