В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
У перший недільний день після великого свята Пресвятої Трійці, дня П’ятидесятниці, Православна Церква вшановує пам’ять Всіх святих, які своїм життям засвідчили християнську віру та удостоїлись великої слави бути в оселях праведних разом з Богом Отцем, Сином і Святим Духом.
Не випадково день, присвячений усім святим, встановлений у першу неділю після П’ятидесятниці, бо найперше, що ми згадуємо після дня заснування Церкви – це святість. Це вказівка на те, що святі є вершиною дії Церкви в нашому світі. Церква і святість взаємопов’язані: без Церкви не може бути святості, але водночас і сама Церква не уявляється без святих. Якби в Церкві не було святих, це означало б, що в ній немає Святого Духа, що в ній не виконуються слова Господа, сказані Ним ще у Старому Завіті: «Будьте святі, бо Я святий» (Лев. 11, 45). Отже, якщо в Церкві немає святих – це не Церква Христова.
Святих Божих, як зірок на небі, – незліченний сонм. Не всі люди, що догодили Богу, відомі світові. Безліч великих подвижників звершували свої подвиги безмовно і самотньо, так, що ніхто і не підозрював про їхнє існування. Тепер вони перед Престолом Божим перебувають у невимовній славі та блаженстві, разом з ангелами прославляють Бога і моляться за грішний світ. Церква і їм віддає сьогодні честь та молитовне шанування.
Багатьох святих ми знаємо і шануємо, когось частіше згадуємо у своїх молитвах, про когось дізнаємося, тільки читаючи древні патерики. А чиєсь ім’я приховане до дня Другого пришестя Христового, коли з’являться світові їхні чесноти та святість їхнього життя. Про це свідчить Священне Писання,- так святий апостол Павло у своєму посланні до Коринфян говорить: «Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі» (1 Кор. 15, 41).
Тому в сьогоднішній день ми молимося усім угодникам Божим, які відвіку засяяли, знані й не відомі. Тому, що це плоди дії Святого Духа у Церкві. Ми святкували зішестя Духа Святого – так от і плоди Його зішестя – святість життя багатьох, хто жив серед нас і разом з нами. Святість – це Богом пропоноване кожному з нас життя у Христі, життя за Його Святими Заповідями. Життя в Святому Дусі – це те, що Бог кожному з нас пропонує. І кожен з нас, незалежно від віку та становища, сімейна людина чи чернець, жебрак чи князь, може досягнути святості життя.
Свята Церква розділила всіх святих, відомих і невідомих, на лики (розряди) відповідно до того, яким шляхом вони проходили земне життя і досягли вічного Царства. Такий поділ святих прослідковується у порядку прославлення їх за богослужінням. Ось образ святих патріархів і праотців, які, вірячи Божественним обітницям про пришестя у світ Викупителя, жили на землі заради Нього, як мандрівники та пришельці.
А оце образ святих апостолів, які, залишивши все, пішли за Христом. Серед спокус, гонінь і страждань вони проповідували світові Євангеліє і, витерпівши до кінця, прийняли мученицьку кончину.
А от образ святих мучеників, які за сповідання Ім’я Христового, за вірне виконання заповідей Божих терпіли найжорстокіші страждання та муки.
Ось образ святих пастирів і святителів, які словом і ділом, усім своїм життям вчили і вчать нас живої віри в Христа та благочестивому життю; які своїми богомудрими писаннями, вченням тлумачили слово Боже, боролися з єретиками, утверджуючи чистоту та істину вчення Православної Церкви, покладали душі свої за паству свою.
Тут і лики преподобних мужів і жон, які, поневіряючись по пустелях і горах, по печерах та ущелинах земних (Євр. 11,38), своїми подвигами показали, до якої рівноангельної висоти й досконалості може привести людину жива віра в Бога.
Серед ликів святих є праведники, які, живучи в світі, були не від цього світу, серед гамору та житейських турбот зробили душу свою і серце обителлю Духа Святого.
«Пам’ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам Слово Боже, і, дивлячись на кончину життя їхнього, наслідуйте віру їх» (Євр. 13,7), – говорить апостол Павло у своєму посланні до євреїв. Саме тому і відзначає свята Церква пам’ять усіх святих, щоб ми сльозами покаяння, молитвами, трудами та подвигами наслідували їхню віру та життя на землі, засвоїли собі їхній спосіб думок і почуттів, успадковували їхню непохитну твердість у виконанні заповідей Божих, їхню святу ревність щодо збереження та очищення себе від усякої скверни плоті та духу. Всі святі жили на землі, мали таку ж слабку плоть, як і ми, були оточені спокусами, нерідко падали, як і ми, але всі перемагали силою доброї волі, силою Божественної благодаті.
«Ми знаємо, – говорить нам весь сонм угодників Божих, – як важко звершувати вам на землі шлях до Христа. Знемагаєте, падаєте ви на ньому, відходите в сторону, але не піддавайтеся відчаю! Ми самі випробували всю важкість плоті, заразу спокус, але перемогли все і впевнились, що сила Божа в немочі звершується (2 Кор. 12, 9). Трудіться, з терпінням звершуйте своє спасіння!»
Святі люди, ставши небожителями, продовжують брати безпосередню участь у нашому житті, заступаючись за нас перед Богом, дивним у святих Своїх. Свята Церква у всі часи мала звичай відзначати пам’ять святих з особливим торжеством: на гробах їх з давніх-давен споруджувалися храми, у яких були їхні святі зображення; складалися служби та молебні святим. Ми сьогодні поклоняємося їхнім нетлінним останкам, приклоняємося до їхніх святих ікон. Найкраща честь святим, істинне шанування їх полягають у наслідуванні їхнього життя, сповненого високих християнських чеснот.
Саме тому, з давніх давен, наші прабатьки мали богоугодний звичай читати житія святих в родинному колі. І коли ми досліджуємо життя святих, вивчаємо їхній власний особливий шлях до Бога, то можемо знайти відповіді на багато питань, які хвилюють нас. І найголовніше, коли ми читаємо життя святих угодників Божих, то вони моляться за нас на небесах.
Свята Матір Церква кожного дня закликає нас до шанування святих: немає жодного дня в році, який не був би присвячений якомусь угоднику Божому. Всі ми, православні християни, при хрещенні отримуємо небесного покровителя, ім’я якого носимо й повинні наслідувати його життю. Усі наші храми мають престоли, які освячені в честь того чи іншого святого. І цей святий є ходатаєм перед Богом за весь прихід. А якою великою кількістю святих ікон прикрашені наші храми і лобизаючи їх, ми просимо заступництва у святих.
Вшановуючи пам’ять всіх святих, ми повинні пам’ятати, що святими не народжуються, а стають. Як досягнути святості навчає нас сьогоднішнє євангельське воскресне читання. Господь наш Іісус Христос говорить, що кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним, а хто зречеться Мене перед людьми, зречусь того і Я перед Отцем Моїм Небесним (Мф. 10, 32-33). Іісус Христос говорить про вірність Богу у всіх обставинах нашого життя. Якщо людина зраджує Бога своїми вчинками, то вона й втратить Його. І святі мученики приклад вірності Господу до смерті, до останнього подиху. Святі сповідували Бога всім своїм життям, будучи покірними Йому і виконуючи Його Святу Волю. Без вірності не може бути й віри у Бога.
Далі Господь говорить: «… хто не бере хреста свого і йде слідом за Мною, той не достойний Мене». Що означає взяти хрест свій і йти за Господом? Знову ж таки погляньмо на життя святих. Вони з глибоким смиренням та надзвичайним терпінням приймали все, що посилав їм Всевишній. Усі труднощі та випробування життя переносилися достойно, бо вони любили Бога понад усе. Господь був у святих на першому місці, а тому все інше – на своєму. Саме такою думкою завершується наше сьогоднішнє євангельське читання.
Вшановуючи пам’ять Всіх святих, Церква закликає нас до святості, адже найбільший грішник може стати великим праведником. І немає такого гріха, якого Милосердя Боже не прощало б. І немає такої людини, яку б Церква Христова відкинула від себе. Отож, продовжуючи своє земне життя, будемо прагнути до спасіння наших безсмертних душ і в цій важливій справі будемо молитовно звертатися до угодників Божих: «Всі святі, моліть Бога за нас!» Амінь.
Прот. Миколай Бондарук,
секретар Волинської єпархії,
настоятель Свято-Хрестовоздвиженського храму
м. Луцьк
(Луцький кафедральний округ)
