Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Споглядаючи красу творіння, ми із невимовним та радісним трепетом розуміємо велич Творця. Дана нам Богом можливість бачити розгортає перед нами шлях до доброго, високого, хорошого і святого. А найголовніше – до виконання волі Божої. Найвище творіння Боже – людина! Вона покликана промислом Божим до життя у царстві Божому та спасіння своєї душі.
О, зір духовний. Саме через здатність бачити душею людина може помітити перед собою дорогу до спасіння. Дорогу до Бога… Вона не широка, бо це шлях скорботи і страждань слідом за Христом Спасителем.
У сьогоднішню неділю ми можемо бачити це у благовісті від євангелиста Луки: “Вера твоя спасе тя“. Так звернувся Ісус Христос до сліпого, до крику його змученої душі. Так відповів на його бачення Бога, на віру скорботного серця. І тут ми можемо бути безсумнівно певні, що спасіння сліпого відбулось через зір духовний, силу віри і надії на Бога. Бо не міг бачити краси світу, він – не бачив взагалі нічого! Але! Міг! Та може! Бачити Бога.
В часи сьогодення ми, на превеликий жаль, є тими сліпцями. Чому відсутній у нас той зір духовний? Яка тому причина? Мало ж бо радості? Більше скорботи, хвороби, війни, стихійні лиха. А духовні школи й душевні лікарні – храми Божі? Порожні!!! Найстрашнішим є те, що сліпотою тією ще й виправдовуємося, мовляв: “Ніколи”. Нема в нас часу на таке. Все добре. Через такий самообман, зрячі – мов сліпці! Але… Чому? Чому не просим Бога? Поможи нам Господи.
Нещодавно святкували ми свято Богоявлення. Його ще називають Просвітленням. Бог явив себе нам! Він є світло, а ми в темряві гріха. Дай нам, Боже, бачити Твоє світло. Амінь!!!
свящ. Георгій Шачанін
настоятель Іоанно-Богословського храму с. Невір
(Любязький благочинний округ)
