Дорогі брати та сестри!
Нині ми відзначаємо одне з найбільших християнських свят – день Святої Трійці – П’ятидесятницю. Це День Зіслання Святого Духа на апостолів, день народження Церкви Христової. П’ятидесятницею його називають тому, що зішестя Святого Духа відбулося на 50-й день після воскресіння з мертвих Господа нашого Ісуса Христа.
З того дня люди ще на землі почали з’єднуватися з Богом, приймаючи в свою душу Божественну благодать Святого Духа. Сама по собі людина слабка, сили її обмежені, але разом з Богом вона сильна. Христос сказав, що, маючи віру, людина може переставляти гори, тобто робити навіть те, що здається неможливим: Все можливо віруючому (Мк. 9, 23).
Перед нами тепер відкрито духовне джерело живої води Святого Духа. Преподобний Серафим Саровський говорив, що мета життя християнина – набуття Духа Святого, тобто все життя ми повинні присвятити тому, щоб в нас і через нас жив та діяв Святий Дух.
Святим Духом всяка душа живиться, співає Свята Церква за богослужінням. Коли душа духовно оживає, то це і є дія благодаті Всесвятого Духа. Поки в нас панує гріх, то наша душа мертва для Бога і для життя в Бозі. Спаситель почав Свою проповідь на землі з благовіствування покаяння. І перше слово з вуст апостолів після прийняття Святого Духа було: Покайтеся (Дії 2, 38).
Отже, покаяння відкриває можливість для подальших дій у нас Духа Божого, а нерозкаяність перешкоджає цьому. Суха земля не є плодородною, і в серці, не омитому сльозами покаяння, плоди духовні зростати не будуть. Святим Духом всяка душа оживає в покаянні і чистотою підноситься.
Серце, наповнене покаянням і смиреням, Бог ніколи не відкине. Як старанний садівник оберігає, поливає та очищає дерево, від якого чекає на плоди, так і Дух Святий живить і очищає душу людини, яка трудиться для Господа. Поступово під дією Духа Божого злі пристрасті слабшають і зникають, а на їхньому місці вкорінюються добро і любов. Старий, гріховний чоловік тліє і створюється новий – людина внутрішньо оновлена, в якій риси образу Божого відкриваються все ясніше і ясніше, поки, нарешті, за словами апостола Павла, людина не стане бездоганною і чистою, дитиною Божою серед норовливого і розбещеного роду. І тоді-то жива і очищена Святим Духом душа освящається Тройческим єдинством священнотайно.
Початок усьому – покаяння, в якому наш дух навертається до Бога, запалюється ревністю, щоб догодити Господу і спастися. Середина – праця над очищенням серця від злих пристрастей та насадження в ньому християнських чеснот. Кінець – священнотайне спілкування з Пресвятою Трійцею. Саме завдяки тому, що Христос у день П’ятидесятниці заснував Церкву, а Дух Святий наповнив Їі Своєю благодаттю, для кожного з нас відкрилася можливість жити по образу Пресвятої Трійці. Всі віруючі у Христа та з’єднані з Ним силою або благодаттю Святого Духа складають один живий організм, який називається Церквою.
Апостол Павло прямо називає Церкву Тілом Христовим. Першими членами Церкви були святі апостоли, а далі через них Святий Дух передавався всім іншим. Людина вступає в цей організм через таїнство Хрещення. У ньому вона єднається з Христом, а в таїнстві Миропомазання отримує благодатні дари Святого Духа. У таїнстві Євхаристії ми причащаємося Тіла та Крові Христових і найтісніше єднаємося із Сином Божим, а Святий Дух робить можливим це єднання. Важливо пам’ятати, що Святий Дух завжди живе в Церкві, тому що від апостолів цей дар передається єпископам, священикам, а далі всім віруючим.
Ось чому Святі Отці записали в Символі віри не тільки вчення про Пресвяту Трійцю, але й про Церкву. Ми сповідуємо віру в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву, в якій досягаємо спасіння. Ми віримо, що саме у Церкві перебуває Святий Дух, Котрий оживотворяє кожного з нас, роблячи новими людьми та новим творінням. Там, де немає Святого Духа, все стає мертвим.
«Без Церкви немає спасіння», – говорять святі отці, тому що поза Церквою немає Святого Духа. Якщо людина відділяється від Церкви, вона сама позбавляє себе благодаті Святого Духа. Якщо відрізають пальця, він стає мертвим; якщо гілка відламується від стовбура, вона засихає. Те ж саме відбувається з тим, хто відпадає від Церкви.
Преподобний Макарій Великий каже: як тіло стае мертвим, коли від нього відділяється душа, так само стає мертвою душа, коли від неї відходить Святий Дух. Релігійне життя людини, яка відпала від Церкви, стає мертвим і обмежується лише зовнішнім виконанням того чи іншого обряду. Людина може молитися, говіти, робити добрі справи, але Дух Святий не буде її оновлювати та преображати.
Тому будемо, як апостоли, перебувати у неділю і свято у Церкві, будемо берегти Її єдність, щоб в Ній досягти спасіння. Помолимося сьогодні, щоб Дух Святий прийшов і вселився в нас, і очистив нас від усякої скверни, і спас душі наші, і завжди допомагав нам у духовному житті. Амінь.
протоієрей Олександр Шпаковський,
настоятель Свято-Успенського храму с. Велика Глуша
(Любешівський благочинний округ)
