7.8 C
Lutsk
П’ятниця, 18 Жовтень, 2019
Волинська єпархія Проповіді

Проповідь у день пам’яті Святого Великомученика та Цілителя Пантелеймона

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Приклад Христової любові керував усіма святими, які нині стоять перед престолом Божим та славлять Бога у вічності. Любов Христова одна, проте кожен святий прославився якимось особливим подвигом, подвигом, який був рідний саме його безсмертній душі.

Одні подвижники прославилися постом та молитвою, інші – глибоким смиренням, ще інші на справі виконували заповідь Господа любити ближнього як самого себе, а дехто і життя своє поклав перед престолом Христової любові, щоб здобути царство небесне.

Святий апостол Павло говорить: «Пам’ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Боже, і, дивлячись на кончину життя їх, наслідуйте віру їх» (Євр. 13,7). Виконуючи заповідь апостола, і ми сьогодні вшановуємо святого, який раз і назавжди показав усьому людству приклад великої Христової любові, яка керувала ним усе його життя до самої мученицької кончини. Сьогодні увесь православний світ вшановує пам’ять Святого Великомученика Пантелеймона.

Святий Великомученик Пантелеймон народився у місті Нікомідії в сім’ї досить відомого язичницького сановника Євстрогрія та був названий Пантелеоном. Його матір Евула була благочестивою християнкою. Жінка хотіла виховати свого сина у християнському дусі, але відійшла до Господа, коли Пантелеон був ще юним отроком.

Батько віддав сина у язичницьку школу, після закінчення якої він став навчатися у найвідомішого лікаря того часу Єфросіна. За успіхи у навчанні імператор Максиміан забрав юнака до царського двору.

У 303 році за вказівкою імператора 20 000 християн спалили у Нікомідійській церкві, серед них вціліли свящонномученики Єрмолай, Ерміп та Ермократ, які таємно проживали у Нікомідії. Єрмолай неодноразово бачив, як Пантелеон проходив повз його будинок. Одного разу пресвітер запросив юнака до своєї оселі, де і розказав йому про християнську віру. Після цього Пантолеон щодня став навідуватися до священномученика Єрмолая, а згодом він був хрещений з ім’ям Пантелеймон.

Після того, як у Пантелеймона помер батько, він усе своє життя присвятив нужденним, хворим, убогим та бездомним. Він лікував усіх безкоштовно та зцілював усіх іменем Ісуса Христа. Через заздрощі інші лікарі наговорили імператору, що Пантелеймон лікує християнських полонених. Максиміан переконував Святого заперечити наклеп та принести жертву ідолам, але той відмовився та на очах у імператора зцілив хворого іменем Ісуса Христа. Розгнівавшись, Максиміан наказав стратити зціленого, а Пантелеймона віддати мучителям.

Сам Господь явився мученику та укріпляв його перед стражданнями. Мучили Святого страшно, його повісили на дереві та залізними кігтями рвали плоть, обпалювали тіло свічками, розтягували на колесі, кидали у кипляче олово, кидали у море із камінням на шиї. У всіх цих жорстоких муках Пантелеймон залишався неушкодженим, мужньо все перетерпівши.

За вказівкою імператора  Святого кинули диким звірям, аби вони його роздерли, але ті  смиренно облизували ноги мученика. Люди, які побачили явне чудо, піднялися зі свої місць, та почали кричати: «Великий Бог християнський!» Розлючений Максиміан наказав воїнам вбивати усіх, хто славив ім’я Христа, а Пантелеймону відрубати голову.

Святого привели на місце страти та прив’язали до маслинного дерева. Коли він молився, один із воїнів вдарив його мечем, але меч став м’яким, як віск. Святий, закінчивши молитву, почув голос Спасителя, який кликав його у Небесне Царство. Почувши цей голос, воїни у великому страху впали на коліна перед мучеником та стали просити прощення. Вони відмовилися продовжувати страту, але Великомученик Пантелеймон переконав їх виконати наказ імператора, сказавши, що вони не наслідують життя вічного. Воїни зі сльозами попрощалися з мучеником, цілуючи його.

Коли мученику відсікли голову, із його рани потекло молоко, а маслина, до якої був прив’язаний Святий, у мить покрилася плодами. Багато людей, які бачили цю страту увірували у Христа. Тіло Святого, яке було кинуте у вогонь, залишилося неушкодженим і було поховане християнами.

Святі мощі великомученика Пантелеймона часточками розійшлися по всьому православному світі.

Святий Ісак Сірін говорить: «І яке ж воно, серце, яке милує?… Це любов людського серця до всього створеного Богом, до людей, птахів, тварин – усього, що бачить людське око». Знайомлячись із життям Святого Великомученика Пантелеймона, розумієш, як багато у його серці було милості по слову Святого Ісака Сіріна. Його серце не було байдужим до жодного Божого творіння, йому було шкода людей, тварин, усього творіння Божого. Керуючись виключно Христовою Любов’ю, святий великомученик жив жертовною любов’ю, служивши ближнім до останнього.

Коли ми, православні християни, відзначаємо те чи інше свято, молитовно вшановуємо того чи іншого святого, то не тільки дякуємо Богові, але й намагаємося прагнути до прикладу святого. Найкращим даром сьогодні для великомученика Пантелеймона від нас є наше бажання наслідувати його віру, його любляче серце, його милість до ближнього та Христову Любов, яку він поніс через усе своє життя і якою ввійшов у Царство Небесне.

Нехай молитовне заступництво Святого Великомученика Пантелеймона допоможе нам вийти із пітьми гріховної пелени та, йдучи на світло Христової Любові, жити праведно щодня, прославляючи Бога. Амінь.

Прот. Андрій Нікітіч,

клірик храму Всіх Святих землі Волинської, м. Луцьк.

Вас може зацікавити

У Великому Омелянику молитовно вшанували пам’ять загиблого військового. ФОТО

Якщо ми бачимо в собі гріх, то повинні протистояти йому, – єпископ Нафанаїл

Проповідь у день пам’яті святих апостолів Петра і Павла