– Геронде, чому так виходить, що я поневолений страстями?
– Людина поневолюється страстями, коли дала дияволу владу над собою. Кинь усіма своїми пристрастями дияволу в лице. Цього і Бог хоче, це й у твоїх же власних інтересах. Тобто гнів, упертість, тому подібні страсті поверни проти ворога. Або, краще сказати, продай свої страсті тангалашці, а на вторговані гроші накупи каміння і кидай ним у диявола, щоб він до тебе навіть не наближався. Переважно ми, люди, чи неуважністю, чи гордими помислами, самі дозволяємо ворогу робити нам зло. Тангалашка може скористатися тільки однією думкою або словом. Пам’ятаю, була одна сім’я – дуже дружна. Якось одного разу чоловік жартома почав говорити дружині: «Ой, розлучуся я з тобою!», а дружина йому теж жартома: «Ні, це я з тобою розірву шлюб!» Просто так говорили, без певної думки, але дожартувалися до того, що цим скористався диявол. Він влаштував їм маленьке ускладнення, і вони вже серйозно готові були на розлучення – і навіть про дітей не подумали, ані про щось інше. На щастя, знайшовся один духівник і поговорив з ними. «Ви що ж, – каже, – через цю дурість розлучаєтеся?»
Якщо людина відступає від заповідей Божих, то її перемагають пристрасті. І якщо людина дозволила пристрастям побороти себе, то потім для цього не потрібний і диявол. Адже в бісів теж є «спеціалізація». Вони продивляються людину, вишукують, де в неї «болить», прагнуть виявити її неміч і, таким чином, побороти її. Треба бути уважними, закривати вікна і двері – тобто наші почуття. Треба не залишати для лукавого відкритих тріщин, не давати йому пролазити через них всередину. У цих тріщинах і пробоїнах наші слабкі місця. Якщо залишити ворогові навіть маленьку тріщинку, то він може протиснутися всередину і заподіяти тобі шкоду. Диявол входить у людину, в якої в серці є бруд. До чистого творіння Божого диявол не наближається. Якщо серце людини очиститься від бруду, то ворог втікає, і знову приходить Христос. Як свиня, не знайшовши болота, хрюкає і йде геть, так і диявол не наближається до серця, яке не має нечистоти. Та й що він забув у серці чистому і смиренному? Отже, якщо ми побачимо, що наш будинок – серце – став ворожим житлом – хатинкою на курячих ніжках, то ми повинні негайно її зруйнувати, щоб пішов тангалашка – наш злісний квартиронаймач. Бо якщо гріх живе в людині довгий час, то, природно, що диявол здобуває над цією людиною велику владу.
– Геронде, а якщо людина колись жила недбало і саме тим дала спокуснику владу над собою, а тепер хоче виправитися, почати жити уважно, то чи переможе її тангалашка?
– При звертанні до Бога людина одержує від Нього силу, просвічення і розраду, необхідні на початку шляху. Але тільки-но людина розпочне духовну боротьбу, як ворог починає проти неї жорстоку битву. Ось тоді і необхідно проявити трохи витримки. А інакше як викоріняться пристрасті? Як відбудеться падіння тлінної людини? Як відійде гординя? А так людина розуміє, що самотужки вона нічого не вдіє. Вона смиренно просить милості Божої, і до неї приходить смиренність. Те ж відбувається, коли людина хоче позбутися шкідливої звички – наприклад, куріння, наркотиків, пияцтва. Спочатку вона відчуває радість і кидає цю звичку. Потім вона бачить, як інші курять, вживають наркотики, п’ють, і терпить великі випробовування. Якщо людина переможе в цій боротьбі, то потім їй вже неважко відмовитися від цієї пристрасті, повернутися до неї спиною. Треба трішки і позмагатися, поборотися. Тангалашка свою справу робить – то чому ми не робимо свою?
