Хтось із великих свого часу сказав, що читати книги – це добре, що там – це дуже добре, але набагато краще один раз десь поїхати – чи в інше місто, чи навіть в іншу країну – аніж прочитати декілька книг. Мовляв, отриманні від однієї поїздки знання, досвід та враження нічим не поступаються сотням, а той тисячам прочитаних сторінок.
Певною мірою цій настанові слідують у Волинській духовній семінарії, адже всього за останні кілька місяців студенти усіх чотирьох курсів духовної школи разом зі своїми наставниками і класними керівниками вже відвідали головні святі місця історичної Волині, а також місто Львів.
Детальніше про ці поїздки, а також загалом про роль паломницького виховання серед студентів духовної семінарії говорили із проректором з виховної роботи ВДС ієромонахом Кирилом (Видричем).
Напевно, так вже склалося історично, що вихованці духовних семінарій дуже часто подорожували та відвідували святі місця. Адже, як пояснює отець Кирил, кожен студент – це ціла окрема історія: чому прийшов, з якої сім’ї, з якими можливостями. Рідко буває так, що хтось об’їздив півсвіту, бо переважна більшість – лише святі місця, які знаходяться близько біля їх дому. Та є і такі випадки, коли студенти, окрім рідного храму, ні в яких інших церквах чи монастирях ніколи не бували. Тож паломництво стало тією складовою, яка об’єднала усіх: для когось – нове місце, для когось – нове знайомство, ще для іншого – нові враження. До того ж, лише наша область має чимало святинь, які особливо слід відвідати майбутнім священникам. Адже це історія. Історія не лише храму чи монастиря, це історія нашої Церкви.
Зокрема, нещодавно студенти першого курсу разом зі своїм класним наставником ієромонахом Іоанном (Контурою) відвідали Свято-Успенську Почаївську Лавру. Поїздка видалася доволі таки комплексною, адже окрім головної святині, вихованці ВДС побували також і в Почаївській духовній семінарії, на Свято-Духівському скиту, на братському кладовищі, у Свято-Богоявленському Кременецькому жіночому монастирі, в регентському духовному училищі, Дубенському замку, а також жіночому монастирі Іверської ікони Божої Матері у с. Голуби.
Студенти другого курсу відвідали головні святині Володимир-Волинської єпархії. Паломникам провели екскурсію у Зимненському жіночому монастирі, розповіли історію заснування обителі, про тяжкі моменти існування монастиря у радянський період та відродження чернечого життя з 90-х років XX ст. Студенти мали змогу приклонитись до головної святині обителі чудотворної Зимненської ікон Божої Матері, а також побачити регенське училище для дівчат. Опісля семінаристи відвідали древній Свято-Успенський кафедральний собор міста Володимир-Волинський, приклонились до «Братської» ікони Божої Матері та древнього Хреста Голгофи 14 століття, які у ньому зберігаються.
Не менш пізнавальною було і паломництво студентів третього курсу до Свято-Миколаївського Милецького чоловічого монастиря, дорогою до якого відвідали і Свято-Воскресенський храм у Ковелі. До слова, його настоятель – відомий священник прот. Володимир Ровінський поділився з майбутніми душпастирями своїм досвідом створення громади у нелегкі часи кінця 90-их років, будівництва храму без великих спонсорів та тим, як вдалося об’єднати релігійну громаду спільною справою.
«О. Володимир розповів нашим студентам просто неймовірні факти зі свого життя, здавалося б, щоб перейняти його досвід, мало одного життя, а тут така зустріч і батюшка все доступно та на власних прикладах розповів. Зокрема, про те, що вся краса храму створена власноруч прихожанами. А храм справді вражає. І територія біля нього теж у повному порядку, а все тому, що мало не за кожним клаптиком землі відповідає хтось з прихожанок. Так само у храмі, за порядком теж дивиться не одна людина, а по господарству допомагає не один десяток чоловіків. Звідси і краса, і порядок, і міцна громада. Це, дійсно, дуже гарний приклад для наших семінаристів», – поділився о. Кирил.
Не менш цікавою була й ескурсія самим, власне, Милецьким монастирем. Ще 25 років тому на території не було нічого, оскільки обитель була закритою у радянські роки, утім за такий короткий проміжок часу монахам вдалося перетворити її у справжню православну перлину Волині. Для студентів це неабиякий досвід, оскільки мало почути, багато що означає на власні очі побачити, як трудяться монахи, скільки працюють, зрештою, поцікавитися, чому обрали такий шлях.
Завершили паломництво заупокійною молитвою на могилі владики Ніфонта (Солодухи) у селі Галина Воля.
Та, певно, чи не найбільш особливою була поїздка випускного курсу Волинської духовної семінарії до Львова. Її, щоправда, важко назвати паломницькою, адже місто таки мало має православних святинь. Утім, це теж таки поїздка, а для 4-курсників вона неоціненна, адже єдина, яка за всі роки навчання об’єднала всю групу. До того ж, для усіх вона пам’ятна, адже ніхто не був у Львові раніше, хіба проїздом.
Тож найперше студенти відвідали Львівське єпархіальне управління УПЦ та помолился у кафедральному соборі святого великомученика Георгія Побідоносця. Завітали і до Свято-Воскресенського чоловічого монастиря, у якому звершують богослужіння за прикладом Святої Гори Афон.
Опісля випускники ВДС мали змогу відвідати й інші пам’ятні місці Львова та прогулялися містом. «Оскільки вся група була вперше на екскурсії в Львові, то відвідували ми також і храми інших конфесій – греко- та римо-католицькі, зокрема. Гадаю, що це дуже корисно було ознайомитися з культурою інших релігійних конфесій, адже хто зна, чи буде ще коли така нагода», – поділився враженнями студент 4-го курсу Владислав Годунко.
Підтримав розмову й інший студент-випускник ВДС Михайло Северенюк, пригадавши слова відомого українського співака Андрія Кузьми про те, що не варто витрачати кошти на новий одяг чи взуття, краще відправитися у поїздку: «Адже неважливо, у які кросівки ти взутий, якщо ходиш у них по Парижу, – жартує Михайло та додає: – Ця поїздка дуже об’єднала нашу групу, чи не в кожного проявилися почуття взаємодопомоги та розуміння, дружності та підтримки. А це не може не тішити».
Завершує нашу розмову о. Кирил (Видрич) планами на майбутнє: «З нового навчального року ми плануємо продовжити такі поїздки, адже вони неабияк об’єднують. Здавалося б, один день, одна поїздка, а вражень на усе життя».
Адже це, зі свого досвіду переконує батюшка, студентські будні з часом забуваються, а ось такі знакові події у житті залишаються в пам’яті на довго. Зрештою не тільки пам’ять про подібні подорожі гріють душу. Адже, дасть Бог, кожен зі студентів з часом піде на свій власний прихід, де організовувати паломницькі поїздки доведеться самостійно, тож здобутий досвід не буде даремно носитися за плечима, він обов’язково стане у нагоді.
Любов МАКСИМЧУК
