Для того, щоб Таїнство могло вважатися дійсним, до нього пред’являються певні вимоги як з боку здійснювача Таїнства, так і з боку способу його здійснення.
Про це розповів викладач Київської духовної академії протодиякон Андрій Музольф.
«Для того, щоб Таїнство було дійсним, має бути дотримано три основні вимоги: по-перше, Таїнство повинно бути скоєно правильно висвяченим (канонічним) священнослужителем; по-друге, для здійснення Таїнства має бути вжито певну речовину і видимий знак («правильність» з боку матерії Таїнства); по-третє, повинні бути правильно вимовлені вчинювальні слова Таїнства («правильність» з боку форми Таїнства)», – пояснив отець Андрій.
Викладач КДАіС наголосив, що умови є необхідними, але не вичерпними, оскільки Таїнство є одним із проявів життя Церкви, і лише Церква може винести остаточне судження щодо його дійсності.
Він нагадав, що суб’єктивні емоційні відчуття людини після сповіді не можуть означати її недійсність.
«Сповідь – справа індивідуальна, і кожен її переживає по-своєму. Хтось відчуває полегшення, а хтось такого почуття не відчуває. Але це ще не ознака того, що Таїнство не відбулося. Святитель Феофан Затворник в одному зі своїх листів зауважує: кому корисна радість, тому Бог дає радість, а кому корисна печаль – тому печаль, тільки б печаль ця була по Богу. Це означає, що наше покаяння має стати більш серйозним, а значить і більш серйозним має стати і випробування наших відносин з іншими людьми. При цьому нам потрібно пам’ятати, що головне в покаянні як процесі очищення людини – це не той стан, який чекає нас після сповіді, а те, що вона повинно бути щирою і сердечною», – підсумував викладач Київських духовних шкіл.
