14.4 C
Lutsk
Неділя, 16 Травень, 2021
Основи православ'я Публікації

Арх. Єфрем Філофейський – практичні поради щодо повсякденного життя християнина

Дорогі мої діти!
Від всієї душі бажаю, щоб милосердя Боже дарувало нам спасіння!
Зима приносить сніг, який покриває зелену траву, але вона не в’яне під снігом, а зберігається до весни. Навесні сніг сходить і трава знову починає зеленіти. Те ж відбувається і в духовному житті.
Зима спокус і життєвих турбот приходить і охолоджує духовне завзяття. Будь-яке зібрання воєдино з метою насадження Слова Божого – чим і ми, Його нікчемні служителі, по Його благодаті і займаємося – оживляє духовний ріст, тобто прагнення подвигу заради спасіння, заради
наслідування Царства Божого.
Сіється насіння і в залежності від грунту, який його приймає, такою буде і рослина, таким буде і плід. Так і Слово Боже – в залежності від того, як Його сприйме наше серце, – такий воно й принесе плід благодаті, який вводить у Життя Вічне.
Щоб здобути спасіння, необхідно підпорядкувати своє життя певному розпорядку. Адже де порядок – там мир, а де мир – там і Бог; але де безлад – там плутанина, а де плутанина – там диявол. Для того, щоб в житті був порядок, необхідно дотримуватися настанов духовного отця. Будь-яка грішна людина, яка сподобилась великого благословення безвідплатного лікування в Таїнстві Покаяння, повинна дотримуватися настанов і порад духівника, якщо їй дороге власне душевне здоров’я.
Так само як лікар обстежує хворого, ставить діагноз і на підставі цього діагнозу призначає лікування, так і хворий, щоб отримати зцілення, повинен акуратно приймати всі ліки і  точно виконувати рекомендації лікаря, і як найменше відхилення від схеми лікування ставить під загрозу здоров’я, – так і коли духовний лікар призначає духовну терапію, віруючий зобов’язаний дотримуватися його порад і виконувати дані йому правила.
Що це за правила? Молитва, земні поклони, читання Нового Завіту і всього Святого Письма (Новий Завіт – це нова благодать Христова, вся благодать Святої Трійці, а Старий – Її тінь). Потім – це піст та увага до думок. Думки не треба приймати, але тут же відсікати при самому їх зародженні, адже якщо ними знехтувати, то вони зроблять багато тернів («бур’янів»), які часто бувають дуже гострими, вражають людину до крові і нерідко викликають рак.
Благодаттю Божою ми підіймаємося вранці, хто раніше, хто пізніше. Перше, що нам належить зробити по нашому християнському обов’язку, по душевній необхідності заради спасіння – це встати на коліна, підняти руки до Бога і помолитися. Наскільки прекрасні церковні молитви! Що ж це за слова, які дають Життя: «Вставши від сну, припадаємо до Тебе, Благий, і ангельську пісню співаємо Тобі»! Прокинувшись і припавши до благості Христової, потрібно, по-перше, подякувати Йому за благополучно минулу ніч.
Сон – це образ смерті. Ми спимо і не знаємо, де в цей час перебуваємо, не відчуваємо часу, і знову просинаємось, повертаємося до свідомого життя. Подякувавши Богу від щирого серця за те, що Він удостоїв нас знову побачити денне світло, станемо просити Його про прощення наших гріхів.
Помолимося і про своїх ворогів, про тих, хто зводить на нас наклепи, хто нас засуджує, переслідує, шкодить нам. Це перше, що ми повинні зробити, тому що, якщо не пробачимо їм, то і нас Бог не простить.
Справжня любов до ближнього виявляється тоді, коли людина від щирого серця молиться за ворогів, прощає їх і любить, адже, по суті, наші вороги – це наші благодійники – а не тільки тому, що так треба, бо так заповідує Бог. Хто нас спокушає, хто засуджує, створює всілякі неприємні ситуації – той, з одного боку, є знаряддям диявола, а з іншого – Ісуса. Святі отці кажуть, що вороги – це розжарене залізо, яким Господь випалює наш егоїзм і гордість, лікує нас. Людина діє по злобі, а ми дике оливкове дерево прищеплюємо до доброго і отримуємо корисний плід для життя. Ось чому такими добрими для нас є дії наших ворогів!
Ті, хто нас хвалять – якщо, звичайно, вони роблять це по любові, – самі достойні похвали, оскільки мають в собі любов Христову. Однак Христос каже: «Якщо ви любите люблячих вас, то яка вам благодать? Те ж роблять і грішники, і митарі… Я ж вам кажу – любіть ворогів ваших, тих, хто творить вам зло, хто вас переслідує, чинить вам підступи». Адже Бог, наш Небесний Отець, освітлює сонцем і зрошує дощем неправедних і праведних, злих і добрих. Для всіх Він однаковий: подає Свої блага і тим дітям, які люблять Його від всієї душі, і тим, які богохульствують і перебувають в нечестивості, – всім без винятку, щоб і грішники не з’явилися на Суді без відповіді. Так і ми, молячись за цих людей, з одного боку, виправдовуємо себе перед Богом, а з іншого, – сприяємо їх просвіті. Адже, можливо, ці люди навіть і не думають про Бога, не моляться, не роблять хресного знамення! Хто ж їм допоможе? Так що їм вкрай необхідна наша молитва. Помолимося ж Богу про їх прощення і освячення і в той же час допоможемо їм самим прийти до покаяння. Це велика справа!
Хочеш помститися своєму ворогові? Святі отці кажуть, що потрібно помолитися про нього і твоя молитва змусить Бога втрутитись. Бог буде діяти у згоді зі Своєю правдою і ти будеш виправданий за свою любов.
Нехай дружини моляться за своїх чоловіків і дітей, чоловіки – за дружин і дітей, діти ж – за батьків. Так, взаємно допомагаючи один одному молитвами, ми будемо духовно зростати.
Помолимося зранку, зробимо поклони (скільки визначив духівник), а якщо дозволяє здоров’я, то додамо до них і ще.
Що таке поклон? Це поклоніння Богові. Ми поклоняємося Богу, а наш ворог, диявол, цього не робить, не схиляє ні голови, ні колін. Він Богу не кланяється. Ті, хто поклоняються Богу – вороги диявола, а значить люди Божі. Тому поклони мають велике значення. Навіть один додатковий поклон – це вже праця подвижництва, за який буде своя відплата від Бога. Тих небагато поклонів, які ми творимо, накопичуються потихеньку у Бога на Небі і коли ми вирушимо туди, знайдемо їх у великій кількості. Це допоможе нам дати добру відповідь в страшну годину Суду.
Отже, ми молимося вранці через обов’язок, тому що молитва подає нам світло, і це світло світить протягом всього дня, а далі ми вирушаємо кожен у своїх справах: хто на роботу, хто в школу, хто в подорож. Але і потім не потрібно нам залишати пам’ять про Бога, адже під час ранкової молитви ми отримуємо благодать від Бога, силу, благословення; праворуч нас стає Ангел і ми беремося за роботу. І де б ми не знаходилися, не будемо залишати пам’яті про Бога.
Що значить пам’ять про Бога? Це молитва: «Господи, Ісусе Христе, помилуй мене!» З пам’яттю про прощення, про яке ми просимо кожного разу, коли згадуємо про Бога, Господь удостоїть нас спокійно повернутися додому. На роботі будемо уважні: поруч працює багато людей і говорять різне. Часто кажуть скверні слова, оскільки перебувають у пристрасному стані і ні про що не думають, тільки про тимчасове, суєтне, про земні насолоди. Якщо людина уважно молиться, вона не піде за ними; вона шкодує таких людей і молиться, щоб Бог просвітив їх, щоб вони звільнилися від такого задушливого духовного стану, вийшли на чисте і вільне повітря. І ввечері перед сном знову будемо схиляти коліна і приносити наші молитви Богу. А серед дня або ввечері відкриємо Новий Завіт і прочитаємо звідти хоча б одну главу. Адже святий Златоуст говорить, що з будинку, де є Євангеліє, біжить диявол.
Дні, роки, століття проходять як тінь і всі ми наближаємося до свого кінця. Життя будь-якої людини – книга, а кожен день життя – одна її сторінка. У кожної книги є кінець, кінець є і у людському житті. На сторінках цієї книги є і погане, і хороше, записані і світлі, і темні справи людини. А коли закінчиться життя, тоді відкриється перед Богом ця книга і на підставі того, що в ній написано, людина дасть відповідь.
Будемо молитися з таким зусиллям, щоб при виході з цього життя у нас не було великих тяжких гріхів, а якщо і залишалися, то не великі і не тяжкі. Великою допомогою для нас, звичайно, будуть тоді молитви Церкви за Літургією, панахиди, милостині, молитви близьких, щоб і за дрібні гріхи – адже хто без гріха! – отримати прощення від Бога. Найбільшою небезпекою для спасіння є смертні гріхи і таких гріхів дуже багато.
Однак, якщо ми проводимо уважне життя, тоді буваємо вільними від таких гріхів. Так і людина, яка схильна до хвороби, якщо часто відвідує лікаря і дотримується його рекомендацій, зберігає своє здоров’я. Але якщо знехтувати відвідинами, то завдасть своєму здоров’ю шкоду. Тому, часто відвідуючи духовного лікаря, ми зберігаємо здоров’я для своєї душі, яка найцінніша від усього світу. Адже цілий світ не вартий однієї безсмертної душі! Світ проходить, а душа ніколи не вмирає.
В одному церковному тропарі йдеться про трезвість («тверезість» або «трезвість» в понятті аскетики це правильне усвідомлення духовного життя і перебування в ньому). Він читається кожен день за полуношницею, особливо в монастирях: «Ось Жених гряде опівночі і блаженний раб, який знайде його пильнуючим («бдящим» ц.с. мовою), не достойний же той, якого знайде у відчаї…». Блаженна людина, йдеться в ньому, яку «Наречений» (Христос), прийшовши, знайде пильнуючим, недостойний же той, якого застане в депресії і занедбаним.
Людина утримується в трезвості бодрствуванням (неспанням). Хто уникає травм? Той, хто не спить, перебуває в тверезості, хто уважний, хто стежить за собою і за своїм шляхом, тому він рідше падає. Хто отримує травми? Той, хто неуважний в дорозі і тому легко падає. І часто причиною цього є недбальство. Недбальство при виконанні нами своїх обов’язків веде до небезпечних наслідків. Недбальство вказує на те, що пильність тимчасово покинула нас. Один з подвижників каже, що молитви, вервиця, поклони, пости і т. д. потрібні не Богу, а нам, так як, якщо всього цього немає, тоді в душу входить зло.
Якщо людина не приймає ліки призначені йому лікарем, тим воназнову відкриває доступ хвороби до себе, але вже в більш важкій формі. Не дбаючи про виконання духовних обов’язків, ми відкриваємо доступ в наше життя бісам, дозволяємо їм заподіювати нам біль, наносити рани і втягувати в небезпеку. Тому нам необхідна ревність до спасіння: не можна бути недбалим, адже ми не знаємо, чи будемо завтра живі. Ми не маємо влади навіть над найменшою секундою часу. Все нестабільне, непостійне: наше життя, життя наших батьків, дітей, родичів, здоров’я, фінанси – все, що у нас є, це все ненадійно і це все в будь-який момент можна втратити.
Не підлягає ніякому сумніву лише одне – майбутня смерть. Вона слідкує за нами по п’ятах. Жодній людині на землі не минути того мосту, яким ми перейдемо на протилежний берег, в інше життя. Про це нам потрібно задуматися. Ми серйозно піклуємося про багато що: про здоров’я, про гроші, про дітей, про батьків та про інше. Переживаємо і хвилюємося. Але набагато менше ми дбаємо про неминуче – про смерть. Але ж смерть безпосередньо приведе нас до Бога! Господь говорить: «Я вийшов від Отця, і прийшов Я в світ: і знову залишаю світ і йду до Отця». Тим же шляхом піде і душа людини. Відомо, що в людині душа і тіло з’єднані в одну іпостась. Душа, створена Богом через Сина і Святого Духа, після смерті тимчасово відокремиться від тіла і піде до Бога. Після Другого Пришестя воскресне тіло, душа з’єднається з ним і вся людина постане на Суд перед Страшним Престолом Христовим.
Будемо боротися всіма силами душі в небесному світлі Євангелія за Царство Небесне. Будемо боротися, щоб в той Страшний час наш <духовний> стан був якнайкращим. Ми не знаємо на своєму досвіді, що таке смерть; той, хто знає, може підтвердити, наскільки все це серйозно. Всі ми пройдемо через ці тісні ворота, перейдемо той тяжкий міст і відчуємо серйозність питання. Тому нам необхідно очищення: нашій душі необхідно отримати чесноти, характерні ознаки всиновлення, спорідненості Небесному Отцю. В іншому випадку, якщо їх немає, тоді душа відобразиться ознаками диявола. Наскільки можливо будемо очищати себе, приводити в порядок свої думки, які бувають причиною нашого відпадіння від благодаті Божої.
Господь сказав, що одна неуважна думка нечистого побажання ставить нас винними. Багато людей через думки позбулися Небесного Царства. Господь, знаючи таку нашу неміч, пролив світло і бальзам зцілення на сам корінь зла. А корінь зла – це п’ять почуттів, що живлять розум і серце. Очі живлять уяву і ось диявол спонукає очі душі спрямовуватися на те, що він сам їм представляє. Через те він робить серце людини настільки нечистим, що Христос не може прийти і жити в ньому.
Господь сказав в блаженствах: «Блаженні чисті серцем: бо вони Бога побачать». Значить, нечисте серце не може побачити Христа. Господь не проявляється в чомусь чуттєвому, Він проявляється у Своїй любові, радості, тиші, мирі, «всякий розум переважаючий». Люди думають, що розум полягає у відсутності думок. Такий стан теж можна назвати миром. Але святі отці, коли говорять про духовний світ, мають на увазі заручення Небесному Царству. Християнин, який відчув цей Божественний мир, робиться як би поза себе («вне себя» – рос.). Цей мир є передчуттям в міру людських сил Царства Небесного, так як за вченням святих отців тіло і душа людини насолоджуються миром в Царстві Божому.
З великим душевним болем наполегливо закликаю вас до боротьби! Не допустіть, щоб отримане тепер було розвіяне вітром, не загубіть цього, тримайте глибоко в своєму серці, виконайте на ділі, щоб отримати користь і відчути красоту Царства Божого. Коли ви віднайдете душевне здоров’я, міра вашої радості і подяки Богу не матиме меж. Наостанок ще раз хочу попросити вас зберегти в собі те невелике, що благодаттю Божою було тут сказано: зберегти користь, яку ви для себе отримали в священному Таїнстві Покаяння, боротися за те, щоб збільшити її для себе і передати оточуючим. Щоб, коли Бог удостоїть нас знову зібратися разом, ви були б в кращому <духовному> стані. Насіння, посіяне нами, мале і бідне, тому що ми найгірші і негідні цього насіння. Бажаємо вам примножити отримане і просимо молитися, щоб і нас, убогих, душевно і тілесно зберігала благодать Святого Духа і сподобила нас спасіння для слави Отця, і Сина, і Святого Духа нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Переклад з російської Богдан Пушкар

Вас може зацікавити

Про складні питання, які тяжко навіть вимовити

Редактор Головний

Якою є головна умова будь-якого успіху

Редактор Головний

13 січня – день пам’яті святителя Петра Могили

Редактор Головний