Після усікновення глави Іоанна Хрестителя, тіло його забрали учні й поховали в самарійському місті Севастії, а чесна глава була викинута Іродіадою на звалище. Дружина царського урядника таємно взяла святу голову, поклала її в посудину і поховала на Оливковій горі в одному з маєтків Ірода.
Через багато років ця земля перейшла у володіння до благочестивого вельможі Інокентія, який став будувати там церкву. Робітники почали копати траншею під фундамент, і знайшли в землі посудину з чесною главою. Так сталося Перше знайдення глави.
Інокентій зберігав її з великим благоговінням, але перед смертю, боячись, що святиня піддасться нарузі невірними, знову приховав її в тому самому місці, де знайшов. Після його смерті церква прийшла в запустіння і зруйнувалася.
У дні Костянтина Великого двом ченцям з’явився сам святий Предтеча і відкрив місце знаходження своєї чесної глави.
З тих пір ця святиня була послідовно збережена побожними християнами, поки її володарем не став священик Євстафій, заражений аріанською єрессю.
Коли його блюзнірство відкрилося, він втік, закопавши святиню в печері поблизу Ємесси. У 452 році архімандриту цієї обителі Маркелові святий Іоанн Хреститель у видінні вказав місце приховування своєї голови. Це знайдення стало святкуватися як Друге.
