| Неділя 31 після П’ятидесятниці | Святки. |
| РІЗДВО ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО IІСУСА ХРИСТА. |
Євангельські Читання
Утр.: – Мф. 1:18-25 (зач. 2). На літ.: – Ап.: Гал. 4:4-7 (зач. 209). Єв.: Мф. 2:1-12 (зач. 3). Від 25 грудня до 4 січня — Святки (святі дні). Немає посту в середу і п’ятницю.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Слава Тобі, Господи! І знову дочекалися ми світлих днів Різдва Христового: повеселимося ж тепер і порадіємо. Свята Церква навмисне для того, щоб піднести наші веселощі в ці дні, встановила перед ними піст – деяке обмеження, щоб, вступаючи в них, ми почувалися так, нібито виходимо на свободу. При всьому тому вона ніяк не хоче, щоб ми віддавалися насолоді тільки відчуттів і лише тілесним задоволенням. Але з давніх-давен, назвавши ці дні святками, вимагає, щоб самі веселощі наші протягом них були святі, як вони святі. А щоб не забувся хто веселячись, вона вклала в уста нам коротку пісню на славу Христа, що народився, якою вгамовує плоть і підносить дух, вказуючи йому гідні цих днів заняття: “Христос народжується – славіть” та інше. Славіть же Христа, і славіть так, щоб цим славослів’ям насолодилися душа і серце, і тим заглушився поклик до всякої іншої справи і заняття, яке обіцяє якусь втіху. Славте Христа: це не про те, що складати довгі хвалебні пісні Христу, ні, але якщо, думаючи або слухаючи про народження Христа Спасителя, ви мимоволі з глибини душі вигукнете: слава Тобі, Господи, що народився Христос! – цього й досить; це буде тиха пісня серця, яка пройде, втім, небеса і потрапить до Самого Бога. Відтворіть трохи ясніше те, що здійснено для нас Господом, – і ви побачите, наскільки природним є нині для нас таке звернення. Щоб це було для нас легше, уподібнимо до цього такі випадки. Ув’язненому в темниці й закутому в кайдани цар обіцяв свободу… Чекає ув’язнений день-другий, чекає місяці й роки… не бачить виконання, але не втрачає надії, вірячи царському слову. Нарешті, з’явилися ознаки, що скоро-скоро; увага його напружується; він чує шум тих, хто наближається з веселою балаканиною: ось спадають запори і входить рятівник… Слава Тобі, Господи! вигукує мимоволі в’язень. Настав кінець моєму ув’язненню, скоро побачу світло Боже!
Інший випадок: хворий, вкритий ранами і розслаблений усіма органами, перевипробував усі ліки і багато змінив лікарів; терпіння його виснажилося, і він готовий був вдатися до розпачливого горювання. Йому кажуть: є ще наймайстерніший лікар, усіх виліковує і саме від таких хвороб, як твоя; ми просили його – обіцяв прийти. Хворий вірить, звертається до надії і чекає обіцяного… Минає година, інша, більше – занепокоєння знову починає точити душу його… Уже надвечір хтось під’їхав… іде… відчинилися двері, і входить бажаний… Слава Тобі, Господи! скрикує хворий.
Ось і ще випадок: нависла грізна хмара; морок вкрив обличчя землі; грім потрясає підвалини гір і блискавки прорізують небо з краю до краю: від цього всі в страху, немов настав кінець світу. Коли ж потім гроза минає і небо прояснюється; всякий, вільно зітхаючи, каже: Слава Тобі, Господи!
Наблизьте ці випадки до себе і побачите, що в них вся наша історія. Грізна хмара гніву Божого була над нами, – прийшов Господь-примиритель і розігнав цю хмару. Ми були вкриті ранами гріхів і пристрастей – прийшов Лікар душ і зцілив нас… Були ми в кайданах рабства – прийшов Визволитель і розв’язав кайдани наші… Наблизьте все це до серця свого і сприйміть почуттями своїми, і ви не втримаєтеся, щоб не вигукнути: слава Тобі, Господи, що народився Христос!
Не намагаюся словами моїми прищепити до вас таку радість: це недоступно для жодного слова. Справа, здійснена народженим Господом, стосується кожного з нас. Ті, хто вступає в спілкування з Ним, отримують від Нього свободу, ліки, мир, володіють усім цим і вкушають солодкість того. Тим, які відчувають це в собі, нема чого говорити: “радійте”, тому що вони не можуть не радіти, а тим, які не відчувають, що й говорити: “радійте”; вони не можуть радіти. Зв’язаний по руках і по ногах, скільки не кажи йому: “радій визволенню” – не зрадіє; вкритому ранами гріхів, звідки прийде радість зцілення? Як зітхне вільно заляканий грозою гніву Божого? Таким можна тільки сказати: “Підіть ви до Немовляти, повитого, що лежить у яслах, і шукайте у Нього порятунку від усіх лих, що вас турбують, тому що це Немовля – Христос Спаситель світу”.
