| Седмиця 18-а після П’ятидесятниці. Глас 8. |
 Посту немає.
|
Прор. Іони
(VIII до Р.Х.). Сщмч. Фоки, єп. Синопійського (117). Прп. Іони пресвітера, батька (IX) свв.Феофана, творця канонів, і Феодора Начертанних. Блж. Параскеви Дивєєвської (1915).
Мч. Фоки вертоградаря (бл. 320). Прав. Петра, колишнього митаря (VI). Прп. Іони Яшезерського (1589-1592). Прп. Макарія Жабинського, Білевського чудотворця (1623). Сщмч. Феодосія Бразького (1694) (Рум.). Собор Тульських святих.
Сщмч. Веніаміна, єп. Романовського (1930).
Ікони Божої Матері, іменованої “Услишательниця” (ХІІІ-ХІV)
Євангельські Читання
Ряд. Еф., 227 зач., IV, 25-32. Лк., 10 зач., III, 19-22. Сщмч.: Євр., 311 зач., IV, 14 – V, 6. Ін., 36 зач., X, 9-16.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Ірод – образ роздратованого самолюбства, від турбування совісті викриттями правди, що бажає позбутися цієї неприємності насильством.
Іоанн Предтеча – образ правди, що гонима самолюбством, коли вона володіє засобами для того. Як не пом’якшуй правди поблажливістю та зворотами мови, які може тільки вигадувати ніжність любові, що не бажає іншому приносити серцю скорботи, образ правди постане перед очима совісті, і там, всередині, підніме хвилю викриття.
Самість недалековидна і не може розрізнити, що викриття не ззовні, а всередині, і всією своєю силою повстає на зовнішнього викривача. Загородивши йому уста, вона сподівається заглушити і внутрішній голос.
Не встигає, однак; не туди звертається турбота. Треба совість умиротворити; тоді, скільки б не було зовнішніх викривачів, світу внутрішнього вони не порушать, а хіба тільки заглиблять його, змусивши зібрати всередині заспокійливі переконання, – віру у розіп’ятого Господа, щирість покаяння та сповіді, і твердість рішення не робити нічого проти совісті.
Ось куди звернись, а Іоаннів всіх не пересадити у темниці; бо слово правди Божої всюди ходить землею, і всяке з них для тебе Іоанн – викривач.