| Cедмиця 2 після П’ятидесятниці. | Петрів піст. |
|
Сщмч. Євсевія, єп. Самосатського (380). Мчч. Зінона і Зіни (304). Мч. Албана Британського (III – поч. IV). Мчч. Галактіона та Іуліанії. Свт. Григорія, митр. Валаського (1834) (Румун.). Сщмчч. Феодора Смирнова і Гавриїла Архангельського дияконів (1938). Табинської, Курської-Корінної і Пустинно-Глинської «Різдва Богородиці» (XVI) (перехідні святкування у 9-ту п’ятницю після Пасхи) ікон Божої Матері. |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Запитували Господа: чому учні Його не постять? Він відповідав: тому що ще не настав для них час. Потім образною мовою показав, що взагалі суворість зовнішнього подвижництва повинна відповідати оновленню внутрішніх сил духу. Насамперед зігрій дух ревності, а потім накладай на себе і суворості, бо в такому разі є в тобі внутрішня нова сила, здатна з користю витримати їх.
Якщо ж, не маючи цієї ревності, візьмешся за суворості, захоплюючись або тільки прикладом інших, або показністю подвижництва, то не на користь це буде. Трохи ще протримаєшся в цій строгості, а потім ослабнеш і кинеш. І буде тобі ще гірше, ніж було раніше.
Суворість без внутрішнього духу – те саме, що латка із сирцевого полотна на старому одязі або вино нове в старих міхах. Заплата відпаде, і дірка робиться ще більшою, а вино прориває міх, і саме пропадає, і міх робить негожим. Це, втім, не означає, що суворості не придатні, а переконується тільки, що треба починати їх у порядку. Треба зробити, щоб потреба їх йшла зсередини, щоб вони задовольняли серцю, а не тіснили тільки зовні, як гніт.
