Мч. Василіска (близько 308).
Пам’ять II Вселенського Собору (381). Мч. Іоанна-Володимира, кн. Сербського (1015). Прав. Якова Боровицького, Новгородського чудотворця (близько 1540). Сщмч. Максима, єп. Серпухівського (1931). Сщмч. Михаїла пресвітера (1942). Знайдення мощей прав. Павла Таганрозького (1998).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“І якщо чого попросите в Отця во ім’я Моє, то зроблю“. Яка втішлива обытниця! Але як мало користуються нею! Рідко хто тримає її у своїх думках. Є такі, які зовсім не розуміють її та не приймають. Чому так?
Тому що Господа не люблять, і заповідей Його не виконують. Ця невірність серця Господу присікає всяке дерзновіння звертатися до Бога з проханням, точно так, як і в життєвому побуті, несправний слуга не сміє просити про що-небудь господ своїх, знаючи, що не заслуговує ніякої милості.
Заведені молитви читаються своєю чергою, а в них є прохання дуже великі, але вони тільки читаються, а це, як відомо, далеко ще не молитва і не прохання. Стати з істинною молитвою перед Господом і простягти до Нього прохання по-іншому не можна, як тільки виправивши своє совісне до Нього ставлення.
