| Седмиця 6-та після П’ятидесятниці. Глас 4. |
 Посту немає.
|
Мч. Еміліана
(363). Мч. Іакінфа Амастридського (IV).
Прп. Памви пустельника (IV). Прп. Іоана Багатостраждального, Печерського (1160). Прп. Памви, затворника Печерського (XIII).
Євангельські Читання
Рим., 100 зач., IX, 1-5. Мф., 32 зач., IX, 18-26.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
ГОВОРИЛА КРОВОТОЧИВА: “ЯКЩО ТІЛЬКИ ДОТОРКНУСЯ ДО ОДЯГУ ЙОГО (ГОСПОДА), ОДУЖАЮ”, – І ОТРИМАЛА ПО ВІРІ СВОЇЙ.
ДЛЯ НАС НЕОБХІДНИМ Є ВІДЧУТТЯ ДОТИКУ, ЩОБ ПРИЙНЯТИ НЕЧУТТЄВУ СИЛУ. ГОСПОДЬ ТАК І ВЛАШТУВАВ. ЦЕРКВА ЙОГО СВЯТА МАЄ ВИДИМИЙ УСТРІЙ.
РІЗНОМАНІТНІ ЧАСТИНИ ЇЇ ОБІЙМАЮТЬ НАС, І МИ СТИКАЄМОСЯ З НИМИ. СИЛА БОЖА, ЯКА ЗНАХОДИТЬСЯ ВСЕРЕДИНІ ЦЕРКВИ, ПРИЙМАЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ ТАКИЙ ДОТИК, У ЯКОГО Є НАСЛІДНИК – ВІРА, ЯКА ГОВОРИТЬ: “ЯКЩО ТІЛЬКИ ДОТОРКНУСЬ – ВИДУЖАЮ”.
ЦЕРКВА – ЦЕ ТІЛО І РИЗА ГОСПОДА. ЧАСТИНИ, ЯКІ МИ БАЧИМО, ДО ЯКИХ ДОТОРКАЄМОСЯ, – БОЖЕСТВЕННІ ТАЇНСТВА, А ОСОБЛИВО ПІСЛЯ ХРЕЩЕННЯ ТА МИРОПОМАЗАННЯ, ТАЇНСТВА ТІЛА ТА КРОВІ ГОСПОДА У СОЮЗІ З ТАЇНСТВОМ ПОКАЯННЯ.
АЛЕ І У ВСІХ ІНШИХ ЧАСТИНАХ ЗІТКНЕННЯ З ВІРОЮ МОЖЕ ЗАЛУЧАТИ НЕОБХІДНУ СИЛУ ВІД ГОСПОДА, ЯКИЙ КРУГОМ Є І БАЧИТЬ ВСЯКОГО І В СЕРЦЕ ЙОГО ГОВОРИТЬ: ВПЕРЕД, ЧАДО!
ВІЛЬНОДУМЦІ, УСІ, ХТО НЕТЕРПИМО СТАВИТЬСЯ ДО ЗОВНІШНЬОГО ЧИНУ ЦЕРКВИ, САМІ СЕБЕ ЛИШАЮТЬ ТАКИМ ЧИНОМ МОЖЛИВОСТІ З’ЄДНАТИСЯ З ВНУТРІШНЬОЮ, БОЖЕСТВЕННОЮ СИЛОЮ. ТОМУ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ХВОРИМИ І ПІД ВПЛИВОМ СУЄТНИХ ДУМОК ТА ПОЧУТТІВ ВИСНАЖУЮТЬСЯ, СОХНУТЬ ДУХОВНО І ЗАВМИРАЮТь.
